Згідно з вимогами ЦКУ та ГКУ, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за заявою однієї сторони (йдеться про односторонній правочин).
Замість цього сторони часто застосовують акти звірок. Причому їх різні форма та зміст можуть не лише змінити призначення цього документа, а й наслідки для тих СГД, хто їх застосовує. Адже певної загальновстановленої практики їх оформлення не існує.
Загалом, оцінюючи цей документ в контексті, в якому він переважно складається сторонами, акт звірки на сьогодні фактично має подвійну правову природу:
1) використовується як бухгалтерський документ, який підтверджує стан кредиторської чи дебіторської заборгованості сторін за певними госпопераціями,
2) застосовується як документ, що підтверджує визнання боргу (взаємної заборгованості сторін), тобто цивільно-правовим документом, який в певному розумінні має відігравати роль одностороннього правочину, який може встановлювати, змінювати чи припиняти правовідносини.
Приклад. Сторона договору в акті звірки (документ складений за такою назвою) вказала на наявність заборгованості контрагента у певній сумі станом на певну дату за відповідним договором. При цьому, сам документ підписаний лише бухгалтером, який його складав та розрахував суму на підставі даних бухобліку. Як розцінювати цей документ — як бухгалтерський чи цивільно-правовий?
Безумовно такий документ є лише бухгалтерським, адже:
1) ним лише нагадується контрагенту про борг у певній сумі;
2) він призначений лише для бухгалтера контрагента з метою узгодження сум.
Відповідно, ВГСУ у постанові від 04.07.2014 р., справа № 908/3862/13 вважає, що акти звіряння взаєморозрахунків, на які посилається підприємство (див. приклад) не лише не підтверджують проведення взаємозарахування, а свідчать про наявність непогашеної заборгованості підприємства перед товариством.
Колегія суддів ВГСУ також наголошує, що в силу положень Закону про бухоблік, акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають лише загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами, у зв'язку із чим, скаржником помилково ототожнюється підписання таких актів із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке проводиться за окремою заявою сторони.
Інша ситуація, якби з акту звірки крім взаємної заборгованості сторін, вбачались і відомості про те, за якими зобов’язаннями (угодами, контрактами тощо) виникла заборгованість, чи настав строк оплати за договором (можна додати й інші документи — акти, накладні, які впливають на суму розрахунків) з підписами такого акту звірки керівниками обох сторін (п. 4.4.1 пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
