Нагадаємо, що податківці досі є категоричними у своїй позиції щодо відсутності права на податковий кредит у підприємця ― платника ПДВ у разі придбання рухомого чи нерухомого майна (наприклад, ЗІР, підкатегорія 101.16)
Основних аргументів є два:
1) таке майно реєструється на фізособу, а не на підприємця;
2) підприємець не зобов’язаний вести бухоблік та здійснювати амортизаційні нарахування.
Втім, адміністративні суди не лише не підтримують такої позиції, але й вважають, що ці аргументи цілком безпідставні та не відповідають нормам закону.
Адже чинним законодавством не передбачено реєстрацію, скажімо, транспортного засобу на фізособу-підприємця*. У будь-якому випадку транспортний засіб реєструється на фізособу, навіть у разі його використання у господарській діяльності цієї особи.
Незрозумілим є й зв’язок ведення бухобліку та амортизації основних засобів з відображення у ПК суми ПДВ, сплаченої в ціні придбання транспортного засобу. Хіба норми попереднього Закону про ПДВ чи чинного ПКУ містять норми, які би вказували на такий зв’язок?
Розглядаючи спір між підприємцем на спрощеній системі оподаткування зі сплатою ПДВ, суд, крім наведеного вище, зміцнив свою позицією первинними документами, які свідчать про використання придбаного транспортного засобу у своїй госпдіяльності (договори, акти, податкові накладні тощо).
Таким чином, це виключає правомірність позбавлення підприємців права на податковий кредит лише через те, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено його придбання фізособою, а не фізособою-підприємцем, та відсутністю обов’язку з ведення бухобліку госпоперацій.
* Зокрема, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ від 07.09.98 р. №1388 (Ухвала ВАСУ від 08.10.2014 р. №К/9991/19872/12).