Судова палата у цивільних справах ВСУ при розгляді справи № 6-24цс15 від 18.03.2015 р. роз'яснила: якщо межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром зарплати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати чи НМДГ, що діють на час розгляду справи.
Статтею 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше 5-ти мінімальних розмірів зарплати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати 200 мінімальних зарплат (п. 11 Правил відшкодування власником підприємств, установ та організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним трудових обов’язків).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
ВСУ скасував Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014 р., в якій йшлося про те, що для визначення розміру моральної шкоди повинен застосовуватися розмір мінімальної зарплати, встановлений на момент виникнення спірних правовідносин.