Держпідприємництво у листі від 04.08.2014 р. № 6255 нагадало, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) таких вимог:
- зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Щодо договору, то він вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є порушення, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи викладене, а також положення Закону України від 15.04.2014 р. № 1206, відповідно до якого обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін, Держпідприємництво вважає, що нескріплення договору печаткою, навіть за наявності домовленості сторін, не тягне за собою його недійсності та не є підставою для його розірвання в односторонньому порядку.