ДФСУ у листі від 22.04.2015 р. № 1842/99-99-17-04-02-18 зазначає: якщо фізсоба — підприємець має паспорт прив'язки тимчасової споруди, то він повинен мати і правовстановлюючі документи на земельну ділянку (свідоцтво про право власності або користування чи договір оренди земельної ділянки), за якими розраховується плата за землю.
Чому виникло таке питання?
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2011 р. N 244, свого часу став приводом для судового спору. Адже, на думку міської ради, встановлена цим Порядком процедура надання згоди на розміщення тимчасових споруд не передбачає отримання згоди власника земельних ділянок комунальної власності - самої міської ради та врахування законних прав на одержання орендної плати за використання земельних ділянок. Розглядаючи цю справу, суди дійшли висновку, що для розміщення тимчасових споруд на території земель комунальної власності непотрібно згоди органів місцевого самоврядування, проте вимагається наявність відведеної земельної ділянки та документів, що підтверджують право використання її за цільовим призначенням - під розміщення ТС.
Враховуючи приписи Порядку № 244, органи місцевого самоврядування (відповідні міські ради) пішли шляхом розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території відповідного міста за паспортами прив’язки на земельних ділянках, наданих у користування за договорами особистого строкового сервітуту (п. "в" ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України).
Проте відповідно до п.2.17 Порядку №244, строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування, детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.
Відповідно до п. 8,9 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» термін дії генерального плану не обмежується. Причому зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.
Отже, виходить, що й термін дії паспорта прив’язки безстроковий. Тож не виключена ситуація, коли паспорт прив’язки дійсний, а строк дії договору особистого строкового сервітуту вже минув. В таких випадках справді постане питання плати за землю через відсутність належним чином оформленого використання земельної ділянки. Причому, як вийти з цієї ситуації ні Порядок №244, ні рішення відповідних місцевих рад, якими затверджені алгоритми видачі дозволу щодо розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення, не вказують. У всіх випадках пропонується одна й та ж процедура отримання дозволу на розміщення ТС, навіть на земельній ділянках, які належать госпсуб'єктам на праві власності (адже в таких випадках, йдеться про зміну цільового призначення земельної ділянки).
Наталія Канарьова
