За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності. Це передбачено частиною другою ст. 39 Закону України № 2232.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, згідно з пп. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) та оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 зазначеного Кодексу, – 15 (17)%.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6. ст. 164 цього Кодексу).
Відповідно до частини третьої ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Держбюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, відповідно до Закону №2011, та/або компенсаційні виплати з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Крім того, частиною сьомою ст. 7 Закону про ЄСВ передбачено, що на виплати, які компенсуються з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не нараховується єдиний внесок.
На сьогодні відсутній порядок відшкодування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Крім того, у додатку 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2014 рік» до Закону №719 зазначені компенсаційні виплати не передбачено.
Таким чином, оскільки відсутній порядок відшкодування компенсаційних виплат з бюджету у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, податковий агент при нарахуванні таким працівникам середнього заробітку має виконати всі встановлені Податковим кодексом та Законом про ЄСВ функції.