У інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР" (категорія 102.28), відповідно до п.п. « а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу безнадійна заборгованість, зокрема – це заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦКУ).
Зокрема, ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 року N 3382-XII, встановлено строк позовної давності чотири роки.
Ця Конвенція застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права. Ця Конвенція не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу в ясній формі виключили її застосування (ст. 3 Конвенції).
До сфери дії Конвенції входять лише договори міжнародної купівлі-продажу, за винятком тих, перелік яких наведено у ст. 4 – 6 Конвенції.
Тобто платник податку на прибуток може застосовувати до заборгованості, що виникла за зовнішньоекономічним договором купівлі - продажу товарів, термін позовної давності 4 роки за умови, що сторони договору належать до країн - учасниць Конвенції та умови договору передбачають застосування норм Конвенції.