Аналіз практики застосування положень Закону про податковий компроміс свідчить про помилкове сприйняття його норм податківцями при застосуванні платниками податків процедур податкового компромісу щодо встановлення додаткових документів, визначення підстав проведення перевірок платників податків, які подали уточнюючі розрахунки, тощо. Це призводить до порушення прав платників податків та, в окремих випадках, унеможливлює застосування ними податкового компромісу.
З огляду на це, Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики у листі від 10.03.2015 р. № 04-27/10-598 роз’яснив:
1) Податковий компроміс можливий як до податкових зобов'язань, які будуть визначені підприємством самостійно, так і щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях (далі - ППР), щодо яких не закінчена процедура адміністративного та/або судового оскарження.
2) Податкова перевірка згідно з процедурами податкового компромісу за періоди, щодо яких вже була проведена документальна перевірка за тими ж питаннями платника податків, який подав уточнюючий розрахунок, контролюючим органом призначена бути не може.
3) Документальні позапланові перевірки можуть проводитися лише в межах податкових (звітних) періодів та суб'єктів господарювання, по господарських операціях (взаємовідносинах) з якими платником податків подано уточнюючі розрахунки.
4) Для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу. Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках немає.
5) Встановлено чіткі вимоги до переліку документів, які необхідно подавати платником податків для застосування податкового компромісу. Під час добровільного визначення податкових зобов'язань (до прийняття контролюючим органом ППР) це: уточнюючий розрахунок, перелік (опис) господарських операцій та пояснення мотивів його подання. Якщо податкові зобов'язання визначені контролюючим органом - заява про намір досягнення податкового компромісу. При цьому форма таких документів законом не встановлюється. Будь-яких інших вимог до видів документів чи змісту таких документів ПКУ не передбачено.
6) Факт наявності кримінального переслідування не впливає на можливість застосування підприємством процедури податкового компромісу.
7) Якщо податкові зобов'язання, несплата яких інкримінується у кримінальному провадженні, визначені за період, що перевищує 1095 днів, платник податків та його посадові (службові) особи, у разі застосування Закону про податковий компроміс, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення умисного ухилення від сплати податків в частині несплати податкових зобов'язань, які визначені за період не більше 1095 днів . Дії посадових (службових) осіб в частині ухилення від сплати податків (податкових зобов'язань), які визначені у кримінальному провадженні за період, що перевищує 1095 днів, не можуть підпадати під звільнення від кримінальної відповідальності та повинні кваліфікуватись в залежності від розміру несплачених податків за такий період.
8) Заборонено оскарження лише ППР, прийнятого контролюючим органом за наслідками документальної перевірки, проведеної під час застосування процедури податкового компромісу. Натомість платникам податків не заборонено оскаржувати в судовому порядку будь-які інші неправомірні дії податківців, пов'язані із застосування податкового компромісу.
