Коли можна списати залишок коштів, залишені у ліквідованому банку?

Коментар до листа ДФСУ від 30.01.2018 р. №338/6/99-99-15-02-02-15/ІПК 

Ситуація, коли в банку вводиться тимчасова адміністрація, яка має відновити його платоспроможність, не така вже і рідкісна. Фізичні особи при цьому розраховують на компенсацію від Фонду гарантування вкладів. А що робити юридичним особам? Розпочати слід з перекласифікації активів в бухгалтерському обліку.

Кошти на рахунку в банку визнаються сумнівною заборгованістю

Оскільки такі заходи в уповноваженому банку свідчать про те, що кошти на рахунку в ньому можуть бути не повернені, а сам банк як банкрут буде ліквідований, власник бажатиме кошти з цього банку найскоріше забрати, про що повідомить банк. Якщо повернення коштів одразу після вимоги неможливе, то такий власник має зробити в бухгалтерському обліку кілька операцій.

1) Переведення залишку коштів до сумнівної заборгованості

Згідно з п. 4 П(С)БО 10 сумнівною вважається заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Кошти, які знаходяться на рахунках у банку, в якому введено тимчасову адміністрацію, до ліквідації такого банку без їх повернення, якраз і мають такий сумнівний статус. 

У листі від 18.10.2010 р. № 31-34020-20-10/28202 фахівці Мінфіну доводять, що при визнанні підприємством заборгованості банку за грошовими коштами сумнівною, сума такої заборгованості відображається за кредитом рахунку 31 "Рахунки в банках" і дебетом рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". 

Отже, відбувається списання одного активу  (коштів на рахунку в банку) і визнання нового активу (заборгованості банку із повернення цих коштів).

 2) Створення резерву сумнівних боргів

Виникнення в обліку сумнівної дебіторської заборгованості означає необхідність створення резерву сумнівних боргів. 

Метод, за яким визначатиметься розмір такого резерву, кожен суб’єкт господарювання обирає самостійно (п. 8 П(С)БО 10). Головне, щоб сума створеного резерву у майбутньому могла перекрити збитки від можливого неповернення частини або усієї суми коштів за сумнівною дебіторкою. 

При створенні резерву робиться проведення Дт 944 Кт 38 (отже, в бухгалтерському обліку витрати на його створення визнаються іншими витратами поточного періоду).

 Визнання безнадійної дебіторської заборгованості та її списання

 Коли власник таких коштів матиме підстави вважати, що він їх назад не отримає, сумнівна заборгованість стане безнадійною (визначення безнадійної дебіторської заборгованості див. у п. 4 П(С)БО 10). Якщо йти за роз’ясненням податківців, підставою має бути запис в ЄДР щодо ліквідації банку. Тому до цього моменту залишок коштів буде вважатися сумнівною заборгованістю.

Суб’єкту господарювання потрібно вирішити, яким шляхом вона буде списуватися. А саме:

• за рахунок  існуючого резерву сумнівних боргів (Дт 38 Кт 377);
• або на суму, яка перевищує розмір залишку резерву сумнівних боргів (або у випадку, якщо такий резерв не створювався) (Дт 944 Кт 377). 

Звісно, що витрати за дебетом субрахунку 944, наприкінці звітного періоду їх визнання (дату балансу) будуть списані на фінансовий результат колишнього власника коштів. 

Податковий облік платників податку на прибуток

Проводити коригування фінрезультату, розрахованого в бухобліку, мають не всі платники податку на прибуток. За пп. 134.1.1 ПКУ це мають робити лише ті, у кого сума річного доходу за звітний період перевищила 20 млн грн, а також ті, хто бажає це робити добровільно.  Тож розглянемо таке коригування щодо списаних банківських коштів саме для них.

Наразі за ст. 139 ПКУ при застосуванні податкових різниць для коригування фінрезультату його слід:

1) збільшити:

• на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до П(С)БО або МСФЗ;
• на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

2)  зменшити:

• на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до до П(С)БО або МСФЗ;
• на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ.

Зокрема, згідно з пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією, вважається для цілей застосування положень Кодексу безнадійною заборгованістю.

Податківці у коментованому листі зауважили, що правові засади ліквідації банків визначено Законом №2121.

Відповідно до ст. 2 Закону №2121 ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

А вже ст. 77 Закону № 2121 встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до ЄДР. При цьому Нацбанк вносить запис до Держреєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Тож фінрезультат платникам, які застосовують податкові різниці, можна буде зменшити на суму заборгованості банку тільки за умови підтвердження його ліквідації записом про державну реєстрацію його припинення у ЄДР. А от збільшити фінрезультат на суму списаної в бухгалтерському обліку заборгованості потрібно буде в будь-якому разі незалежно від факту створення резерву.