З 01.01.2013 року діє новий Закон України «Про зайнятість населення», ч. 4 ст. 3 якого визначено, що:
— іноземці, які постійно проживають в Україні, працевлаштовуються на підставах і в порядку, які встановлені для громадян України;
— іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу, який видається центром зайнятості в порядку, встановленому Постановою КМУ від 08.04.2009 р. №322.
Але уявімо собі ситуацію, коли нерезидент-фізособа працює керівником підприємства без отримання такого дозволу.
Запитання: чи може це потягнути за собою визнання угод, підписаних таким керівником, нікчемними чи недійсними?
Справді, відомості про керівника включаються державними реєстраторами до ЄДР на підставі поданої реєстраційної картки та прийнятого засновниками рішення. Закон про державну реєстрацію не вимагає перевірки наявності у такої особи (керівника) дозволу на працевлаштування.
Водночас правочин (угода), що вчиняє юрособа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, з одного боку, маємо офіційні відомості, внесені до ЄДР про керівника-нерезидента, який діє згідно зі статутом, з іншого — є факт призначення нерезидента на посаду керівника з порушенням порядку працевлаштування.
Тож у цьому разі не варто ототожнювати порушення порядку працевлаштування іноземця на посаду керівника з наданням йому повноважень на підписання господарських договорів від імені юрособи.
На факт дійсності правочинів це жодним чином не впливає, як і сам факт відсутності дозволу на роботу не має наслідком нікчемності укладених від імені юрособи угод.
Але за порушення порядку працевлаштування чинне законодавство передбачає спеціальну відповідальність юрособи-роботодавця у вигляді штрафу.