Мінсоцполітики у листі від 29.04.2016 р. №243/13/116-16 нагадує, що працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження зарплати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
На час надання такої відпустки за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Окрім того, податківці зауважують, що частиною 2 ст. 4 Закону про відпустки передбачено, що законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Тобто колективним чи трудовим договором можуть встановлюватись лише інші види відпусток, які не визначені у ст. 4 Закону про відпустки.
Слід зазначити, що норма ч. 2 ст. 4 цього Закону не поширюється на відпустки без збереження зарплати, оскільки такий вид відпусток визначений Законом про відпустки та встановлена конкретна тривалість цих відпусток.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону про відпустки, інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплачені. Встановлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.
****
Звертаємо вашу увагу! 14 червня 2016 року відбудеться вебінар редакції на тему «Відпустки». На ньому ми розглянемо, як відправити працівників у відпустку правильно; скільки і коли їм потрібно виплатити відпусткових та як вирішити усі проблеми, які можуть трапитися з вашим працівником під час відпустки. Дізнатись більше та зареєстуватись >>>
