Головна Усі новини Праця та соціальний захист Трудові відносини

Норми видачі працівникам спецодягу та спецхарчування тепер можна встановити колективним договором

Уряд вніс зміни до Постанови № 994, якою затверджено перелік витрат на заходи та засоби з охорони праці. Метою змін було приведення цього переліку у відповідність до чинного законодавства. Що вийшло в результаті — читайте в нашому коментарі

Кабмін постановою від 28.02.2018 р. №134  вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. №994 "Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат".

У Постанові №134 не встановлено терміну набрання нею чинності. А отже, зміни, про які йтиметься далі, наберуть чинності з дня офіційного опублікування - 13 березня 2018 року («Урядовий кур'єр» №48/2018). 

 

Податкових витрат вже немає – а отже, змінилася й назва Переліку

Раніше ще в назві цієї постанови зазначалося, що її призначення – це затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат. Зверніть увагу на те, що застосовувати Постанову №994 можуть як юрисоби, так і ФОП, які відповідно  до законодавства   використовують   найману  працю. Відповідно і Перелік витрат на охорону праці встановлювався як для юросіб, так і для ФОП.

Але, насправді, вплинути на визнання витрат, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку КМУ не має права – це не його прерогатива. Порядок визнання цих витрат встановлюють стандарти бухобліку, облікова політика юросіб та ПКУ.

Отже, цей перелік застосовується вже лише для класифікації витрат – визнання їх такими, що пов’язані з охороною праці. Тому з п. 1 та з самої назви Постанови № 994 виключено згадку  про «витрати на здійснення та придбаннях яких включаються до витрат».  Тепер це просто «Перелік заходів та засобів з охорони праці».

Спричинило зникнення податкових витрат для платників податку на прибуток зміни і до порядку застосування Переліку, зазначеного в п. 2 Постанови №994. Тепер з нього зникло посилання на колишній пп. 138.8.5 ПКУ. Та й взагалі цей пункт постанови викладено в новій, сучасній редакції. За якою:

  • витрати на охорону праці формуються за правилами П(С)БО, МСФЗ  та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухобліку та складення фінзвітності;
  • обсяг і джерела фінансування витрат на охорону праці визначаються в колективному договорі або угоді.

Тобто, якщо на підприємстві є потреба в заходах та засобах охорони праці, про це слід зазначити у колдоговорі. З цього також можна зробити висновок, якщо немає колдоговору або у колдоговорі не зазначено перелік, обсяг та джерела фінансування таких витрат, то їх і визнавати не можна.

Усе про зарплату і кадри
у вашій поштовій скриньці!

Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите

Підписатись

Хочете подивитись, як це виглядає?

Звісно, якщо витрати понесені, не відобразити їх в бухобліку буде помилкою.  На сьогодні основними документами, який регламентує визнання бухгалтерських витрат  - це Закон №996 та стандарти бухгалтерського обліку. Тому колдоговору може й не бути, але якщо витрати понесені, їх має бути відображено в бухобліку й у фінзвітності. Ось тільки довести належність таких витрат до охорони праці буде дуже важко. Тож, їх доведеться визнавати за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати».

Якщо ж колективний договір є, слід пам’ятати, що  на сьогодні основними документами,  що регламентують заходи охорони праці є КЗпП та Закон про охорону праці.

При прийнятті рішень щодо обсягу й джерел фінансування витрат на охорону праці слід звернути увагу на ст. 19 Закону по охорону праці, а саме, для підприємств, незалежно від форм власності або фізосіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, розмір витрат на охорону праці встановлюється у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства, установи, організації.

Тож, якщо підприємство не бюджетне, витрати на охорону праці мають бути не меншими 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік. На деяких підприємствах ця цифра може бути досить таки вагомою. А от бюджетники на охорону праці можуть витрачати залежно від власних фінансових можливостей.

 

Звісно, ці норми можна застосовувати юрособам. А що робити підприємцям? Чи на них тепер дія цієї постанови вже не поширюється?

Ось тут повної ясності ще немає і слід дочекатися роз’яснень від ДФС. Адже, з одного боку, згадка про них повністю зникла з  тексту Постанови №994. З іншого – в п. 177.4 ПКУ серед витрат, які можуть визнавати підприємці-«загальносистемники», немає витрат на охорону праці.  Хоча вимога забезпечувати охорону праці для підприємців встановлена (як і для всіх роботодавців).

Звісно, витрати у таких ФОП з охорони праці можуть бути (зокрема, з надання працівникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту). Та чи дозволять податківці застосовувати оновлений Перелік і віднести витрати з охорони праці до податкових витрат підприємців, наразі невідомо.

 

Замість встановлених державою норм – норми, встановлені роботодавцем

Одна з новацій Переліку, затвердженого Постановою №994, є такою. Раніше витрати зі забезпечення працівників спецодягом,  взуттям  та засобами  індивідуального  захисту дозволялося визнавати за встановленими нормами. Під ними, на думку контролерів,  малися на увазі норми, встановлені державою.  Аналогічно встановлювалося, на кого витрачати кошти з охорони праці, передбачається і для випадків забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими  умовами праці, лікувально-профілактичним  харчуванням, молоком чи рівноцінними харчовими продуктами, а також газованою солоною водою.

Але тепер ці норми встановлюватимуться не лише чинним законодавством, а  й колективним договором або угодою! Тож, значення колективного договору для тих, кого державні норми не влаштовують (або для кого вони взагалі не встановлені), стає важко переоцінити.

На виконання цієї норми слід застосовувати частину третю ст. 7 Закону про оплату праці, в якій йдеться про те, що роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Тобто, якщо роботодавець вважає за потрібне забезпечувати своїх працівників іншими засобами або понад норми, встановлені державою на охорону праці, про це слід зазначити у колдоговорі.

 

Витрати на медогляди залишаються у складі охорони праці

Пункт 7 Переліку також зазнав змін. Тепер до витрат з охорони праці належать витрати на проведення  попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Тобто цей пункт повністю приведено у відповідність до ст. 17 Закону про охорону праці.

 

Зверніть увагу: роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

 

Також роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

  • за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;
  • за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

 

ПДФО та військовий збір

Часто можна почути питання щодо оподаткування ПДФО наданих засобів охорони праці, заходів охорони праці чи ж медоглядів.

Звертаємо вашу увагу на пп. 165.1.9 ПКУ, за яким не включаються до доходу працівника вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах.

Відповідно й ВЗ не утримується із вищезазначених витрат.

Звісно, слід дочекатися на роз’яснення від ДФС, але, на нашу думку, зміни, внесені до Постанови №994, означатимуть, що норми видачі зазначених у пп. 165.1.9 ПКУ засобів захисту та харчування, роботодавець може затвердити і у власному колективному договорі. І в разі дотримання цих самостійно встановлених норм, їхня вартість не буде оподатковуватися ані ПДФО, ані ВЗ.

Доступ до повного тексту матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо Ви вже зареєстровані на нашому сайті - будь ласка, авторизуйтесь.

Якщо поки що ні - зареєструйтесь прямо зараз: це просто, не вимагає Ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.

Що ще дає реєстрація?

Автор:
Галина Казначей
Джерело
«Дебет-Кредит»
Рубрика:
Праця та соціальний захист / Трудові відносини
Теги:
Охорона праці , Трудові відносини

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

Коментарі: 0

Новини по темі

Консультації по темі

Хочете отримувати

найважливіші новини від «Дебету-Кредиту»?