Перш ніж говорити про стаж роботи, який дає право на щорічну відпустку, наголосимо, що він застосовується не в усіх випадках. Стаття 9 Закону про відпустки чітко визначає випадки застосування цього стажу:
- щорічна основна відпустка (ст. 6 Закону);
- щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону);
- щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону).
А ось додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону) надається щорічно повної тривалості незалежно від того, чи відпрацював працівник у роботодавця цілий рік. Про правила надання такої відпустки ми писали тут.
Стаж роботи для щорічної основної відпустки
Щорічна основна відпустка надається тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки). Отже, обчислення відпускного стажу починається з дня укладення з працівником трудового договору.
Згідно зі ст. 9 Закону про відпустку до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, враховується:
1) Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.
Зверніть увагу, що в цьому випадку до відпускного стажу зараховується лише час, коли працівник дійсно працював, тобто виконував свої трудові обов’язки, а не просто перебував у трудових відносинах.
2) Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
Прикладом такої ситуації можуть бути працівники, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, яким під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток в роботодавців, у яких вони працювали на час призову (ст. 119 КЗпП).
Отже, час такої мобілізації чи військової служби наразі зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Те ж саме стосується працівників, яких поновлюють на роботу за рішенням суду. Такі працівники мають право на використання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу, і весь період з дати незаконного звільнення до поновлення на роботі зараховується до відпускного стажу.
3) Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, відпустка по вагітності та пологах (якщо за її період працівниці нараховувалася на підставі наданого листка непрацездатності допомога від ФСС) включається до відпускного стажу. А ось відпустка для догляду за дитиною – ні.
Втім, якщо протягом відпустки по догляду за дитиною працівниця (чи працівник) працює в умовах неповного робочого дня, цей період зараховується до відпускного стажу на щорічну основну відпустку (лист Мінпраці від 06.06.2007 р. № 179/13/116-07).
4) Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-тирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Отже, враховується до відпускного стажу період перебування працівника у відпустці «за власний рахунок», тобто без збереження середнього заробітку (ст. 25 та ст. 26 Закону по відпустки). А ось прогули та неявки на роботу з нез’ясованих причин до відпускного стажу не враховуються.
5) Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів.
6) Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.
Чи враховуються до відпускного стажу вихідні працівника та загальнодержавні святкові й неробочі дні?
Стаття 9 Закону про відпустки про це мовчить. Тож, якщо йти за буквою закону, то ці дні не повинні потрапляти до відпускного стажу. Втім, у Мінсоцполітики власний погляд на це питання.
Зокрема, в листі від 27.03.2013 р. №321/13/84-13 розглядалося питання визначення кількості зароблених днів щорічної відпустки для сплати працівнику компенсації при звільненні. Наведемо приклад з цього листа.
У наведеному у листі випадку робочий рік, за який надається працівнику щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні, починається з 14.05.2012 р. і закінчується датою звільнення з роботи 29.06.2012 р., тобто він відпрацював 45 календарних днів.
Усе про зарплату і кадри –
у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПІДПИСАТИСЬХочете подивитись, як це виглядає?
В цьому випадку тривалість днів щорічної основної відпустки пропорційно відпрацьованому часу можна, на думку Мінсоцполітики, розрахувати таким чином:
1) Визначається кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів у цілому за рік:
24 к. д. відпустки/(366 - 10) = 0,0674 к. д.
2) Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів (без врахування святкових і неробочих днів), відпрацьованих працівником у робочому періоді з 14.05.2012 р. по 29.06.2012 р. включно:
0,0676 к. д. х 45 к. д = 3,03 к. д.
Отже, фахівці Мінсоцполітики вважають, що вихідні дні до відпускного стажу враховуються, а святкові і неробочі дні – ні.
І з наведеного прикладу виходить, що на момент звільнення працівник мав право на 3 (з урахуванням математичних правил округлення) календарних дні щорічної основної відпустки. Якщо у розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих - це число округляється до більшого цілого числа, тобто до 1 календарного дня.
Аналогічне роз’яснення Мінсоцполітики надавало і пізніше, у листі від 28.10.2016 р. №616/13/116-16. Про це ми писали із прикладами тут. А ось і свіжі приклади.
Приклад 1. Працівника прийнято на роботу з 27.12.2017 р. Працівник за графіком відпусток йде у щорічну основну відпустку з 01.06.2018 року. Слід визначити, який відпускний стаж буде у працівника станом на 01.06.2018 р.
Зробімо це за вищезгаданим алгоритмом: 24к.дн./(365к.дн – 11св. дн)х(156к.дн-7св.дн) ≈10 к.дн.
Тож працівник станом на 01.06.2018 р. матиме відпускного стажу 10 днів.
Приклад 2. Працівника прийнято на роботу 14.05.2018 р. Працівник звільняється 23.05.2018 р. Чи є у працівника відпускний стаж для виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки?
Рахуємо за вищезгаданим алгоритмом: 24 к.дн./(365-12 св.дн)х10 ≈ 1
Тож, у працівника є відпускний стаж, 1 день. І при звільненні відповідно до ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки слід виплатити грошову компенсацію за невикористаний 1 день відпустки.
Стаж роботи для щорічних додаткових відпусток
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону про відпустки), зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Період збереження місця роботи та середнього заробітку, коли працівник не виконував роботи, які дають право на такі додаткові відпустки, до відпускного стажу не враховується. Це стосується і оплачуваних відпусток, і лікарняних, і мобілізованих працівників (лист Мінпраці від 27.01.2011 р. №14/13/116-11, лист Мінсоцполітики від 29.01.2016 р. № 26/13/116-16).
І ще зверніть увагу: для зарахування дня роботи до відпускного стажу працівник повинен працювати у шкідливих, важких умовах або в умовах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня. Про це наголошувалося у листах Мінпраці від 24.05.2007 р. №154/13/116-07 та від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10.
Чи можна надати працівнику щорічну відпустку наперед?
Звісно, можна. Заборони цьому КЗпП та Закон про відпустки не містять.
Натомість для новоприйнятих працівників встановлено гарантії для користування відпусткою без обов’язкового відпрацювання за місцем роботи хоча б 12 місяців.
По-перше, в звичайному випадку, право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 10 Закону про відпустки).
Також в частині 7 ст. 10 Закону про відпустки зазначено випадки, коли за бажанням працівника йому надаються щорічні відпустки повної тривалості і до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. А саме:
1) особам віком до 18 років;
2) особам з інвалідністю;
3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Але, навіть, якщо працівник не належить до зазначених вище осіб, то питання надання працівнику відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи чи взагалі наперед вирішується за погодженням між працівником та роботодавцем.
Не слід забувати і про збереження за новим місцем роботи права на відпустку, зароблену за попереднім місцем роботи – в разі, якщо працівник був прийнятий на роботу за переведенням. Про це ми докладно писали тут.
Докладно про надання відпусток читайте тут.
