СПО профспілок оприлюднило для обговорення законопроєкт «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості».
Ним пропонується запровадити нову особливу форму договору – трудовий договір з нефіксованим робочим часом (ст. 21-1 КЗпП). За ним обов'язок працівника виконувати роботу виникатиме виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом такої роботи, без гарантій того, що ця робота буде надаватися постійно.
Як зазначено у пояснювальній записці, такі договори «впроваджуються як альтернатива договорам цивільно-правового характеру. Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем зарплати тощо)».
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів. Водночас це обмеження не застосовуватимуть для фізосіб, які використовують найману працю та не є суб'єктами господарювання.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом має містити спосіб повідомлення:
- працівника про наявність роботи;
- від працівника про готовність приступити до роботи.
Роботодавець самостійно визначатиме обсяг необхідної для виконання роботи та в розумний строк погоджуватиме з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи.
Зарплату за таким договором виплачуватимуть за фактично відпрацьований час. При відрядній системі оплати праці - за фактично відпрацьований час за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.
Мінімальна тривалість робочого часу на підставі договору з нефіксованим робочим часом протягом календарного місяця має становити 8 годин.
Роботодавець не може забороняти або створювати перешкоди працівникові виконувати роботу за іншими трудовими договорами.
У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення.
У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
