Відповідно до пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Податкового кодексу України не можуть бути платниками збору, зокрема особи, які прибули у відрядження.
Згідно з Інструкцією, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі — підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Документами, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно):
запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження;
укладений договір чи контракт;
інші документи, що встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільноправові відносини;
документи, що засвідчують участь відрядженої особи у переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції № 59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, найменування підприємства, до якого відряджено працівника, строку та мети відрядження.
З метою звільнення від сплати туристичного збору особи, яка перебуває у відрядженні, податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують її належність до кола осіб, визначених пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Податкового кодексу України. Особи, які не надали відповідних документів, є платниками туристичного збору на загальних підставах.