Нагадаємо, що Мінфін наказом від 21.10.2015 р. №916 затвердив новий Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, яким визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження. Про це ми повідомляли тут >>>
Наголосимо на окремих правилах оскарження, які продиктовані радше практикою, ніж змінами у чинному Податковому кодексі.
Правило 1. У шапці скарги можна вказувати як податкову адресу, так і фактичну (адресу, на яку слід направляти скаргу). Якщо фактична не зазначена, то фіскальний орган направлятиме рішення про результати її розгляду виключно за податковою. У такому разі слід пам’ятати, що відповідальність за недотримання строків направлення повторної скарги чи оскарження рішення ДФС до суду (або несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за оскаржуваним ППР) через несвоєчасне отримання (вручення) такого рішення нестиме платник податків (п. 6 розділу IX Порядку №916, п. 58.3 ПКУ).
Правило 2. У п. 1 розділу IV Порядку №916 зазначено, що скарги на рішення та на дії контролюючих органів викладаються та подаються окремо. Це є новелою у порядку розгляду скарг. Адже від самого моменту прийняття ПКУ (з 2011 року) ним (а саме ст. 56 ПКУ) не передбачено подання скарг на дії посадових осіб податкових та митних органів у порядку адміноскарження. У разі подання скарги також на дії перевіряючих у складі скарги на рішення про нарахування грошових зобов’язань, у рішенні про результати розгляду скарги зазначалося про можливість оскарження дій контролюючого органу в порядку КАСУ до адмінсуду.
Проте, як свідчить практика, у багатьох випадках, наслідком прийняття податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) за результатами перевірок є не так виявлені порушення (чи їх відсутність в акті перевірки), як дії перевіряючих. Зокрема, йдеться про неврахування окремих документів, переписування актів перевірок контрагентів без фактичної перевірки первинних документів, прийняття ППР за результатами камеральних перевірок. Іноді трапляються випадки проведення невиїзних позапланових перевірок взагалі за відсутності витребуваних запитами первинних документів чи без надсилання (належним чином вручення) наказів на їх проведення. На нашу думку, саме для таких випадків і наведена ця норма в коментованому Порядку. Тобто про оскарження ППР чи іншого рішення про нарахування грошових зобов’язань складається окрема скарга з врахуванням порядку її оформлення та змісту, а про оскарження дій фіскальних органів, які привели до неправомірного нарахування ПЗ чи проведення перевірки — окремою скаргою. Правда, при цьому не слід забувати про можливість призначення та проведення «додаткової» позапланової перевірки з підстав, наведених у пп. 78.1.5 ПКУ.
Правило 3. Практика свідчить, що при поданні скарги слід додавати всі належним чином завірені копії первинних документів, на які посилається скаржник (право подавати зі скаргою розрахунки та докази, які скаржник вважає за потрібне, передбачено в п. 2 р. IV Порядку).
Адже, незважаючи на право подавати ці документи і під час розгляду скарги (п. 1 розділу VI Порядку №916), приймати їх податкові органи не спішать. Скарга розглядається один раз. І дата її розгляду може бути продовжена (чи перенесена) за письмовим рішення керівника органу ДФС, що, на думку фіскалів, фактично неможливе безпосередньо під час розгляду скарги у приміщенні ДФС. Прийняти та врахувати подані в такому разі документи посадові особи ДФС, які розглядають скаргу, зобов’язані. Але на практиці вони не поспішають цього робити на момент розгляду скарги в ДФС. А якщо й приймають, то не завжди посилаються на них у рішенні за результатами її розгляду. Тому про це потрібно пам’ятати при складенні скарги як на ППР, так і на дії перевіряючих.