Фабула судового акту: Колегією суддів Верховного Суду у справі №812/1212/17 від 28.08.2018 р. розглянуто правомірность проведення позапланової документальної перевірки платника податків у кримінальному провадженні поза строком дії ухвали, якою її було призначено. Метою оскарження платником податків був наказ контролюючого органу про призначення перевірки, виданий на виконання ухвали слідчого судді, строк дії якої закінчився. Згідно з пп. 78.1.11 ПКУ рішення слідчого судді про призначення перевірки, винесене ним відповідно до закону, є однією з підстав проведення податкової документальної позапланової перевірки. У даній справі ухвалою слідчого судді від 31.01.2017 р. було надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки платника податків щодо проведення фінансово-господарської діяльності з контрагентами-постачальниками. Термін дії вказаної ухвали становив один місяць з дня її постановлення. На підставі пп. 78.1.11 ПКУ.
Свої вимоги платник податків обґрунтовував тим, що предмет та період позапланової перевірки, яка призначена оскаржуваним наказом, вже був охоплений раніше проведеними перевірками.
Суд першої інстанції вказав, що на момент видання оскаржуваного наказу Податковий кодекс було доповнено п. 78.2, який скасовував обмеження на проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, призначених у кримінальному провадженні, навіть такі перевірки стосуються питань, охоплених попередніми перевірками платника податків. Проте суд виявив іншу підставу, що свідчила про протиправність дій податківців, а саме – видання оскаржуваного наказу поза часом дії ухвали. Отже, суд першої інстанції задовольнив вимоги.
Суд апеляційної інстанції, не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та зазначив, що проведення документальної виїзної перевірки поза межами строків, визначених в ухвалі суду про надання дозволу на проведення такої перевірки, не є підставою для визнання протиправними дій, пов’язаних з її проведенням. ПКУ не обмежує податковий орган строками проведення перевірки за наявності підстав, визначених пп. 78.1.11 ПКУ.
Верховний Суд підтримав позицію суду першої інстанції та зазначив, що за характером призначення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду може розцінюватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія. Відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і як наслідок до різних правових наслідків їх застосування, що передусім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, як самостійної дії.
Отже, сплив строку дії ухвали, постановленої в порядку кримінально-процесуального законодавства для забезпечення кримінального провадження в частині збирання доказів, свідчить про припинення такої дії для осіб, яких вона стосувалась, і вчинення будь-яких дій на реалізацію такої поза межами строку у ній зазначеному не має правових підстав.