Як відомо, відповідно до част. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП (тобто в день звільнення) за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно ж до ч. 5 статті 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Проте ВСУ в постанові від 18.01.2017 р. № 6-2912цс16 зазначило: за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливо одночасно застосувати стягнення середнього заробітку і за статтею 117 КЗпП, і за статтею 235 КЗпП, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
У положеннях статей 117, 235 КЗпП йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Таким чином, ураховуючи, що більш тривале порушення трудових прав позивачки викликане невидачею трудової книжки, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважала за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 235 КЗпП.