Верховний Суд України під час розгляду справи від 01.02.2017 р. №6-2711цс16 за позовом підприємства до звільненого працівника, який отримав вихідну допомогу, але згодом був поновлений судом за його позовом, висловив наступну правову позицію.
З одного боку (і це врахували усі суди, які розглядали цю справу до ВСУ), відповідно до статті 1215 ЦКУ не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності:
- рахункової помилки зі сторони платника;
- недобросовісності з боку набувача;
- інше майно, якщо це встановлено законом.
Але водночас, відповідно до статті 1212 ЦКУ, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана поверну потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тому ВСУ скасував попередні судові рішення за справою та повернув її до першої інстанції, оскільки суди зазначених вимог не врахували, належним чином не з’ясували та не дали оцінки діям відповідача, який отримавши грошову допомогу, оскаржив наказ, на підставі якого вона була виплачена. При цьому ВСУ зазначив, що задовольняє заяву позивача лише частково (за рахунок такого скасування судових рішень, а не постанови повернути суму цієї вихідної допомоги), через відсутність у ВСУ процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи. Це повинен буде зробити суд першої інстанції, і зрозуміло, що він вже врахує і зауваження, зазначені ВСУ по цій справі.