Коментар до Постанови ВГСУ від 16.11.2017 у справі № 910/20548/16
Стаття 653 ЦКУ передбачає: у разі зміни договору зобов'язання сторін теж змінюються - відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про таку зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
А які наслідки розірвання договору, якщо до цього моменту одна сторона виконала зобов’язання (поставила товар), а друга — ні (відмовляється його оплачувати)?
Порушення строків оплати з боку покупця, це проблема, яку можна вирішити, зокрема, розірванням договору і поверненням оставленого товару. Це в звичайній ситуації, але в тій, що розглядалася ВГСУ, договір був розірваний судом. А покупець і надалі користується “придбаним” обладнанням і не бажає його ані повертати, ані оплачувати. В результаті продавцю нічого не залишилось, як знову піти до суду. Він намагався таким чином повернути раніше відвантажений товар. Уявіть його здивування, коли цього разу рішення суду було не на його користь!
Здавалось би, що простіше — договір розірваний, отриманий товар за ним потрібно повернути законному власнику. Однак не все так просто. Хто є законним власником товару? ВГСУ вирішив, що не продавець.
Так, суд наголосив на тому, що навіть за розірваним договором, продавець не мав права вимагати повернення обладнання в суді, тому що:
по-перше, воно було передане за діючим договором купівлі-продажу (до моменту його розірвання) та на виконання взятих сторонами зобов’язань;
по-друге, договір був розірваний в судовому порядку, і тому зобов’язання за ним припинені з моменту набрання рішення законної сили (якщо інше не передбачено у самому рішенні), а не з дати укладення договору.
Але не подумайте, що продавець залишився ні з чим. Так, повернути свій товар він не зміг. Але ВГСУ зауважив, що оскільки договір був розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією зі сторін (відмови покупця оплатити придбаний товар), такий продавець може вимагати від покупця відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Чому це важливо?
Закон каже, що сторони мають вибір:
- або розірвати договір самостійно шляхом укладення окремої угоди,
- або на розгляд суду, який буде керуватись або умовами договору, або нормами ЦКУ та ГКУ.
Наведене вище свідчить про те, що керуватись загальними нормами чинного законодавства може бути доволі небезпечно для продавця. І щоб не отримувати неприємних сюрпризів у суді, варто домовитися про наслідки розірвання договору заздалегідь (в ідеалі – на стадії його укладання).
Якщо сторони домовляються про правила розірвання договору та долю товару після такого розірвання ще на стадії укладання договору, то тут ситуація виглядає більш привабливою. Навіть при розірванні договорів шляхом укладення сторонами відповідної угоди, коли момент розірвання договору співпадає з моментом укладення такої угоди, ніщо не заважає сторонам дійти згоди й щодо поставленого, але не оплаченого товару чи сплати коштів.
Якщо сторони вчасно не домовились про наслідки розірвання договору та повернення поставленого, але неоплаченого товару, - в такому разі суд керуватиметься виключно законом, який апріорі на боці покупця. Тож, продавець неоплачений товар назад не отримає, і все, що він матиме право вимагати – це здійснення оплати. З якою, зважаючи на затримку в платежах з боку покупця, можуть бути проблеми.