• Посилання скопійовано

Корисні судові рішення у податкових спорах за грудень 2017 року

Розглянемо корисні для всіх платників податків судові рішення вищої судової інстанції, що прийняті на користь платників в їхніх спорах з фіскальною службою України

Корисні судові рішення у податкових спорах за грудень 2017 року

Розглянемо корисні для всіх платників податків рішення ВАСУ, що були прийняті на користь платників в їхніх спорах з фіскальною службою України. В них були розглянуті питання щодо відновлення реєстрації платником ПДВ, дати здійснення операції з нерезидентом на умовах Інкотермс-2000, а також чи є фіктивним договор з підприємством, директор якого був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення

 

Кошти платника повертаються на його ПДВ-рахунок, якщо анулювання реєстрації платника ПДВ було скасовано

(Ухвала ВАСУ від 13.12.2017 р.  №К/800/4636/17)

Фіскальна служба розірвала з платником договір про визнання електронних документів та анулювала йому свідоцтво платника ПДВ. На той момент у платника на його рахунку у СЕА ПДВ знаходилося понад 17 млн грн. Відповідно до п. 200-1.8 ПКУ, після анулювання реєстрації платника ПДВ залишок коштів на його рахунку у СЕА ПДВ перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Таким чином, 17 млн грн платника було перераховано до бюджету.

За позовом платника суди скасували рішення контролюючого органу про розірвання договору та про анулювання реєстрації платника ПДВ.

А яка ж доля перерахованих до бюджету коштів внаслідок цього незаконного анулювання? ПКУ прямо не говорить про це, тож тим, хто буде відновлювати статус платника ПДВ через суд, варто подбати, щоб у позові була вимога про повернення цих коштів. Звісно, якщо немає бажання створювати таку велику передоплату з ПДВ. При цьому слід розуміти, що повернуться ці кошти не на поточний рахунок відновленого платника, а на його ПДВ-рахунок!

Суд  зобов’язав податкову службу поновити дію реєстрації платника ПДВ з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 17 млн грн на рахунку платника в СЕА ПДВ та відновити показники в обліковій картці платника на відповідну суму, відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних.

Також фіскальну службу зобов'язали надати Держказначейству (відповідно до ст. 43 ПКУ) висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника в СЕА ПДВ, помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 17 млн грн.

Щодо питання повернення коштів платнику, Вищий адміністративний суд у рішенні зазначив: «Якщо анулювання реєстрації ПДВ відбулось без дотримання визначеної законодавством процедури, то наслідки, до яких призвело таке анулювання, також не можуть бути обґрунтованими. Таким чином, колегія суддів погоджується із поверненням коштів, що були зараховані до державного бюджету, на рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ».

 

Звіт про контрольовані операції та визначення моменту постачання товару

(Ухвала ВАСУ від 13.12.2017 р. у справі  №К/800/13287/16)

Резидент України здійснював постачання товару нерезиденту на умовах Інкотермс-2000, а саме СРТ. При цьому продавець передавав товар перевізнику, який, своєю чергою, транспортував продукцію за кордон.

Фіскальна служба вирішила, що постачання товару резидентом відбулось в момент його передачі перевізнику, а не в момент оформлення вантажно-митної декларації (ВМД). При цьому контролюючий орган посилався на положення цивільного законодавства. Так, відповідно до ст. 334 ЦКУ, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові.

Момент переходу права власності на товар має суттєве значення, адже передача майна перевізнику відбулася в кінці одного року, а ВМД на експорт цього товару оформлена на початку наступного року. Якщо правий податковий орган, то у постачальника-резидента в рік передачі майна перевізнику сума операцій з нерезидентом перевищила ліміт, встановлений п. 39.2 ПКУ, і він був зобов’язаний подати Звіт про контрольовані операції. Чого платник не зробив, а отже, на думку податківців, йому загрожували великі штрафні санкції за п. 120.3 – 120.4 ПКУ.

Вищий адмінсуд, дослідивши умови контракту між сторонами та правила Інкотермс-2000, прийняв сторону платника та скасував податкове повідомлення-рішення. Суд встановив, що термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту, та зазначив: «умови цієї господарської операції були виконані з моменту складення вантажно-митної декларації, тобто у наступному календарному році. А відтак, включення ВМД  на суму 6 млн. грн.  в суму проведених операцій у 2014 році є безпідставною».

 

Фіктивній контрагент та реальність господарської операції

(Ухвала ВАСУ від 06.12.2017 р. №К/800/6508/17)

Платник уклав договір купівлі-продажу з контрагентом, чий директор в подальшому був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ККУ – фіктивне підприємництво.

Фіскальна служба, враховуючи це, вирішила, що господарська операція є нереальною, контрагент – фіктивним, а витрати та податковий кредит, визнані платником, є завищеними. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками контролюючого органу.

Але ВАСУ прийняв сторону платника та скасував податкові повідомлення-рішення. Зокрема, суд зазначив, що вирок суду в кримінальній справі є обов'язковим для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищий адмінсуд детально вивчив судове рішення про встановлення вини директора контрагента та встановив, що суд за тією справою відмовив прокурору в його клопотанні щодо встановлення протиправності дій контрагентів фіктивного підприємства. Районний суд зазначив, що в межах кримінальної справи проводилось досудове розслідування тільки стосовно посадової особи фіктивного підприємства.

Таким чином, ВАСУ дійшов висновку, що вирок щодо директора контрагента за статтею «фіктивне підприємництво» не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки він поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи, а не щодо інших осіб.

Отже, здійснюючи господарську діяльність та декларуючи витрати і податковий кредит за взаємовідносинами з контрагентами, платники повинні пам’ятати, що будь-яку неоднозначність або колізію в законодавстві фіскальна служба буде використовувати проти платника. Саме тому так важливо бути обізнаним у судовій практиці і мати аргументи для захисту своїх прав та інтересів у спорах з контролюючим органом.

Автор: Євгеній Піддубко

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Право і відповідальність/Судова практика

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Судова практика»