«Вісник. Офіційно про податки»
Постанова ВС від 06.08.2019 р. у справі № 160/8441/18
Відомо, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки (пп. 85.2 ПКУ). Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов’язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати й отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп. 85.4 ПКУ).
Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов’язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пп. 44.6 ПКУ до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз. 2 і 4 п. 44.7 ПКУ), такі документи мають бути врахованіконтролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Оскільки платник податків не надав документи для проведення перевірки, в тому числі й у строк, визначений пп. 44.7 ПКУ, у контролюючого органу були законніпідстави провести перевірку з використаннямнаявної у нього податкової інформації щодо задекларованихпозивачем сум податкового кредиту та визнатиці суми не підтвердженими документально.