Коментар до ІПК ДПС від 30.11.2020 р. № 4886/ІПК/99-00-05-05-02-06
Як податківці трактують отримані бонуси?
Згідно з пп. 14.1.108 ПКУ, маркетингові послуги (маркетинг) – це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
Зокрема, на думку податківців, до маркетингових послуг належать:
- послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу;
- послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту;
- внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу;
- послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
При цьому одним із методів просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь дистриб’юторів (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут).
Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників дистриб’юторами у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів каналами дистрибуції.
Оскільки мотиваційні виплати (премії, бонуси, інші заохочення) спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), то вони цілком можуть бути віднесені до маркетингових послуг. Тобто з позиції податківців резидент, який отримує від нерезидента мотиваційні бонуси, наприклад, за обсяги придбання, надає такому нерезиденту маркетингові послуги з відповідним їх оподаткуванням, яке ми розглянемо далі.
Податок на прибуток
Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
В бухгалтерському обліку сума бонусів в грошовій формі, отриманих від постачальника – нерезидента, відображається при формуванні фінансового результату до оподаткування у складі доходу. І для тих платників податку, які податкові різниці не застосовують, наслідки з податку на прибуток закінчуються – бонуси включаються до доходу без подальших податкових коригувань.
А от щодо високодохідників, то податківці у коментованій консультації нагадують, що відповідно до пп. 140.5.5-1 ПКУ фінансовий результат збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь:
- нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ (Перелік №1045);
- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (Перелік № 480).
У той же час, якщо ціна реалізації товарів та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки», встановленого ст. 39 ПКУ, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», та вартістю реалізації. Звідси можна зробити висновок, що у разі якщо ціна наданих послуг відповідає принципу «витягнутої руки», визначеної відповідно до ст. 39 ПКУ, то коригувати фінрезультат взагалі не потрібно. Але в такому випадку варто подбати про документальне підтвердження такої відповідності. Про те, як підтвердити відповідність ціни принципу «витягнутої руки», ми розглядали у нашій консультації.
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.
Отже, якщо нерезидент зареєстрований у державі (на території), включеній до Переліку № 1044, або він має організаційно-правову форму з Переліку № 480, то резидент, який надає маркетингові послуги такому нерезиденту (а фактично отримує від нерезидента мотиваційні бонуси), за результатами податкового (звітного) року має збільшити фінансовий результат на суму 30% вартості таких послуг за умови, що така операція не підпадає під визначення контрольованої і її ціна є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу «витягнутої руки».
Проте тут варто зауважити, що обов’язок коригувати фінрезультат і на суму наданих (а не тільки отриманих чи придбаних) нерезиденту виник лише 23 травня 2020 року в зв’язку із впровадженням у ПКУ Законом №466-ІХ пункту 140.5.5-1 ПКУ. Тому таке коригування за результатами податкового (звітного) 2020 року застосовується лише щодо операцій, здійснених після 22 травня 2020 року.
ПДВ
Згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.
А як було зазначено вище, оскільки мотиваційні та стимулюючі виплати (премії, бонуси, інші заохочення), які сплачуються постачальником продукції (робіт, послуг), спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі виплати визнаються як оплата вартості маркетингових послуг.
Зважаючи на те, що маркетингові послуги не зазначені у п. 186.2 і 186.3 ПКУ, то місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ПКУ).
Отже, виплата нерезидентом грошової винагороди у формі бонусу резиденту (платнику ПДВ) розцінюється як компенсація (оплата) вартості маркетингових послуг, що надаються резидентом (платником ПДВ) нерезиденту, операція з постачання яких є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується за ставкою 20%.
Слід зазначити, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платника ПДВ з постачання послуг, а не отримання грошових коштів.
***
Читайте також: