Позиція ДФСУ
Податківці роз’яснили, що орган ДФС має право після отримання платником податків другої квитанції про прийняття (реєстрацію) податкової декларації надіслати такому платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації.
Роз’яснення на цю тему розміщено у інформаційному ресурсі ЗІР (категорія 135.03) та на офіційному сайті ДФС.
Аргументує свою позицію ДФС таким чином.
Згідно з п. 12 розділу II Порядку №557, друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.
Разом з тим, відповідно до п. 49.11 та пп. 49.11.1 ПКУ у разі подання платником податків до контролюючого органу засобами електронного зв'язку податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Податкова декларація, надіслана поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Позиція ВСУ
Звертаємо увагу! Зазначена позиція податкового органу може бути оскаржена в суді. Як приклад успішного оскарження за аналогічною справою є постанова Верховного суду України від 30.01.2018 р. за № К/9901/4511/18 816/3082/14.
Так, у постанові зазначено, що податкова звітність позивача не була визнана контролюючим органом податковою звітністю, так як в ній не вірно зазначені обов'язкові реквізити, без уточнення виявлених контролюючим органом порушень.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що подані уточнюючі розрахунки містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 48 ПКУ.
Крім того, на кожний уточнюючий розрахунок видано квитанцію №2 із зазначенням - прийнято.
Таким чином, колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені уточнюючі розрахунки відповідають вимогам податкового законодавства, а отже відсутні підстави не вважати їх податковою звітністю.