Коли експедитор - платник ПДВ має звітувати з податкових пільг?

«Вісник. Офіційно про податки»

За наведеним у Законі №1955 визначенням експедитор (транспортний експедитор) — це суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

УПК №610 визначено, що базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення за умови, що перевіз­ник є платником ПДВ.

За вищезазначеною УПК, у випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення вантажів перевізників чи інших учасників транспортно-експедиторської діяльності нульова ставка, визначена пп. «а» пп. 195.1.3 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками чи іншими учасниками транспортно-експедиторської діяльності.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №21 встановлено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.

Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, крім операцій з вивезення товарів за межі митної території України, відображаються в рядку 3 податкової декларації з ПДВ.

Пунктом 2 Порядку № 1233 передбачено, що суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі — звіт) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.

Пунктом 4 розділу І Порядку № 167 визначено, що суми ПДВ, не сплачені платником до державного бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються залежно від особливостей оподаткування.

Податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами оподаткування ПДВ і відповідно до ПКУ та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою (п. 8 Порядку № 1233).

Розрахунок не внесених до державного бюджету сум ПДВ через застосування нульової ставки здійснюється за наведеним у пп. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 167 алгоритмом:

СП = (Vпост. нульов. — Vприд.) × розмір ставки податку, де:

• СП — сума пільг;
• Vпост. нульов. — обсяги операцій з експорту товарів (супутніх послуг) та/або операцій з постачання товарів (послуг) на митній території України, оподатковуваних за нульовою ставкою, — з розділу I «Податкові зобов’язання» податкової декларації з ПДВ;
• Vприд. — обсяги операцій з придбання товарів (послуг), які використані в операціях з експорту товарів (супутніх послуг) та/або в операціях з постачання товарів (послуг) на митній території України, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, експедитор-резидент, який придбаває послуги з міжнародного перевезення для замовника із залученням перевізника — резидента — платника ПДВ, повинен подати Звіт про суми податкових пільг з ПДВ, в якому розрахунок не внесених до державного бюджету сум ПДВ внаслідок застосування нульової ставки здійснюється за алгоритмом, визначеним пп. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку № 167.

***

Від редакції:

Нагадаємо, для цілей пп. 195.1.3. ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом. 

У підкатегорії 101.09 ресурсу «ЗІР» податківці зазначили, що таким документом може бути:

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); 
• міжнародна автомобільна накладна (CMR); 
• накладна СМГС (накладна УМВС); 
• коносамент (Bill of Lading); 
• накладна ЦІМ (CIM); 
• вантажна відомість (Cargo Manifest).

Окрім наведеного, слід враховувати й судову практику з цього питання. В Ухвалі ВАСУ від 01.12.2014 р. №К/800/24686/14 суд зазначив, що «... право на застосування нульової ставки ПДВ відповідно до ст. 195 ПКУ має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні. У даному випадку судам необхідно дослідити зміст вказаних договорів та визначити які саме послуги надавались позивачем відповідно до його умов і ким виступав у цих правовідносинах позивач у справі, чи був він перевізником безпосередньо...».