Розглянемо ситуацію, коли найнятим перевізником було втрачено вантаж, який є активом для замовника.
Відносини в даній ситуації регулюються ст. 314 ГКУ. Перевізник несе відповідальність за втрату прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата сталася не з його вини. За шкоду заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає у разі втрати у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Аналогічні правила є у ст. 924 ЦКУ. Таким чином, можливі дві ситуації: коли перевізник понесе матеріальну відповідальність і коли її не буде.
Для обліку розрахунків за претензіями застосовується рахунок «374» «Розрахунки за претензіями». Але якщо на дату балансу замовник перевезення не виставив претензію перевізнику або в договорі немає домовленості про компенсацію без виставлення претензії, то немає підстав формувати дебіторську заборгованість. В цьому випадку потрібно визнати витрати на рахунку «947» «Нестачі і втрати від псування цінностей», а на позабалансовому рахунку «07» відобразити облікову вартість таких списаних запасів. Якщо замовник перевезення є платником ПДВ, то відповідно до п. 198.5 ПКУ, якщо придбання цього товару було з ПДВ, він не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому було встановлено факт втрати вантажу, має визнати податкові зобов’язання.
Останнім часом податкова служба надає такі консультації: «Кошти, що надходять платнику ПДВ як компенсація винною особою нестачі ТМЦ розцінюється як компенсація вартості таких ТМЦ та відповідно включається до бази оподаткування ПДВ. Якщо особу винну в нестачі не встановлено та відповідно відшкодування збитків винною особою не відбувається, то платник ПДВ повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ». Тобто, на думку ДФС, п. 198.5 ПКУ застосовується тільки в тому випадку, коли винна особа не встановлюється.
Підставою для нарахування ПДВ податкова служба вважає п. 188.1 ПКУ. Цитата з консультації: «До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Враховуючи викладене, кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно, розцінюється як компенсація вартості такого майна і включається до бази оподаткування ПДВ». Крім того, ДФС рекомендує на цю дату складати податкову накладну і реєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Що у такому підході є неправильним? Порівняємо, як оподатковується ПДВ ця операція за рекомендаціями ДФС і відповідно до ПКУ. У відео є порівняльна таблиця. Ключовим моментом є те, що сума компенсації, що сплачується перевізником, є видом матеріальної відповідальності. А відповідно до п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів, місце постачання яких є митна територія України.
Термін «постачання товарів» наведений в пп. 14.1.191 ПКУ - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. До постачання товарів також прирівнюється не використання товарів у господарській діяльності, якщо при придбанні товарів скористалися правом на податковий кредит. Тобто йдеться про п. 198.5 ПКУ. Отже, компенсація збитків - це не сума ,передана покупцем у зв’язку з компенсацією вартості товарів, як це передбачено п. 188.1 ПКУ. Винна особа не є покупцем, вона не отримує права на товар. Якщо ж придбання втраченого товару було без ПДВ, то відповідно до п. 198.5 ПКУ, податкові зобов’язання не нараховуються.
Між датою втрати вантажу і датою компенсації може пройти значний час. Але відповідно до п. 198.5 ПКУ, податкові зобов’язання треба нарахувати не пізніше останнього дня звітного періоду встановлення факту втрати вантажу. При цьому базою нарахування має бути вартість придбання (не облікова вартість). Запропонованою ДФС датою виникнення податкових зобов’язань, як дата надходження компенсації Податковим кодексом не передбачено.
Розглянемо проводки, які треба виконувати при втраті вантажу та компенсації його вартості перевізником. Якщо замовник перевезення є платником ПДВ, то відповідно до п. 198.5 ПКУ, не пізніше останнього дня звітного періоду виявлення втрати вантажу робляться два записи на суму податкових зобов’язань - з К-т 641 в Д-т 643 і з К-т 643 в Д-т 28, тобто дебету обліку активів.
Якщо на дату балансу перевізнику направлена обґрунтована претензія, то з кредиту обліку активів вартість такого активу з урахуванням ПДВ списується в Д-т 374. Своєю чергою, якщо на дату балансу перевізнику не вставлялась або втрата сталася не з вини перевізника, вартість активу списується в Д-т 947 з урахуванням ПДВ. Якщо ж після визнання витрат перевізник погоджується компенсувати вартість вантажу, то на суму домовленої суми компенсації визнається дохід за К-т 716 і Д-т 374.
Підведемо підсумок.
- Вартість придбання втраченого вантажу є базою для нарахування ПДВ, незалежно від того, чи була встановлена винна особа.
- Сума компенсації, яка надходить від перевізника за втрачений вантаж, не є об’єктом оподаткування ПДВ.
- Податкові зобов’язання нараховуються не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому було визначено що вантаж було втрачено.
