Нагадаємо, що 27 вересня 2017 року набере чинності Закон України від 23.05.2017 р. № 2058-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій».
Які зміни приніс Закон №2058?
Цей закон стосується не лише працевлаштування іноземців, а й спрямований на збільшення інвестиційної привабливості України для іноземців. Зокрема, ним:
- скасовано реєстрацію іноземних інвестицій, замінивши її формальним інформуванням для ведення державної статистики;
- врегульовано на рівні закону базові аспекти оформлення дозволу на застосування праці іноземців та посвідки на тимчасове проживання;
- надано право отримувати посвідку на тимчасове проживання в Україні іноземним інвесторам, які мають істотну участь в українських підприємствах, але не працевлаштовані на підприємстві.
Зупинимося лише на одній частині змін щодо працевлаштування іноземців в Україні, і розглянемо, як здійснюватиметься таке працевлаштування після набрання чинності змін.
Нові терміни щодо працівників-іноземців
Перш, ніж аналізувати порядок працевлаштування іноземців, зауважимо, що у ст. 1 Закону №5067 з’явилися нові терміни. Частина з них стосується саме працівників-іноземців. Їх слід знати, вони з'явилися в законодавстві не просто так, і ми з ними ще далі зустрінемося.
Відряджені іноземні працівники - іноземці та особи без громадянства, направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між українським та іноземним суб’єктами господарювання.
Іноземні високооплачувані професіонали - іноземці або особи без громадянства, заробітна плата яких становить не менше 50 мінімальних заробітних плат.
Іноземні ІТ-професіонали - іноземці або особи без громадянства, які займають посади, пов’язані з розробленням та впровадженням результатів комп’ютерного програмування (операційної системи, комп’ютерних програм та їх компонентів, веб-сайтів, онлайн-сервісів) та криптографічних засобів захисту інформації в юридичних особах, що провадять діяльність із комп’ютерного програмування як основний вид економічної діяльності за Національним класифікатором видів економічної діяльності;
Іноземний найманий працівник - іноземець або особа без громадянства, який/яка працює за трудовим договором в українського роботодавця згідно із законодавством України.
Іноземний працівник творчої професії - іноземці та особи без громадянства, які займають посади, що передбачають створення об’єктів авторського права та/або суміжних прав як основний трудовий обов’язок.
Внутрішньокорпоративні цесіонарії - іноземці та особи без громадянства, визнані такими відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами).
Загальні правила
Іноземці мають ті ж права щодо працевлаштування в Україні, як і її громадяни – це прямо зазначено в ст. 3 Закону № 5067. Але, все ж таки, різниця є. Адже іноземців з метою реалізації їх права на працевлаштування в Україні поділяють на дві групи:
- які постійно проживають в Україні;
- які спеціально приїжджають в Україну, щоб працювати за запрошенням від роботодавців (на строк укладеного контракту).
Іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ці правила залишатимуться без змін. Але ось порядок отримання такого дозволу зміниться.
Зокрема, перші три частини ст. 42 Закону № 5067, яка має назву «Застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні» було викладено в новій редакції. І ось що в результаті змінилося:
1) Змінено порядок визначення граничного строку, на який видається дозвіл.
Раніше він становив 1 рік, після змін цей строк визначатиметься за спеціальною статтею 42-3 Закону № 5067. У загальному випадку, як і раніше, цей строк становитиме 1 рік, але він може бути до 3 років для особливих категорій іноземців, визначених частиною другою статті 42-1 цього Закону (ми їх наведемо далі) і для відряджених іноземних працівників. Для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв строк дії дозволу визначатиметься згідно дії рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця або особи без громадянства на роботу в Україну та контракту із таким переведеним іноземцем.
2) Скасовано обмеження, за яким залучати до роботи іноземців дозволялося лише за умов відсутності в регіоні, де працює роботодавець, відповідних кваліфікованих фахівців.
Ця умова вимагала від роботодавця надання органу, який видає дозволи, достатнє обґрунтування доцільності застосування праці іноземців. Тепер такого обмеження немає. Отже, обґрунтовувати та пояснювати своє рішення щодо залучення іноземних фахівців або навіть звичайних працівників роботодавцю буде вже не потрібно.
3) З’явилася норма про те, що праця іноземців може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців.
Раніше такої можливості законодавство не передбачало. Отже, іноземці дійсно отримують права щодо праці в Україні, аналогічні до тих, які мають її громадяни. Але таке сумісництво для іноземців можливе лише за умови отримання дозволу по кожній посаді! Виняток лише один: праця іноземних високооплачуваних професіоналів (див. визначення вище) може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи.
4) З’явилося в іноземців і право на суміщення посад.
Так, іноземний найманий працівник може суміщати роботу на посаді, визначену дозволом, з роботою на посаді тимчасово відсутнього працівника, але за умови, що суміщення триває не більше 60 календарних днів протягом календарного року.
Слід також зазначити, що завдяки новій редакції ч. 3 ст. 42 Закону № 5067, з її тексту зникла норма про те, що порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду соцстраху на випадок безробіття, визначаються КМУ.
Однак, звісно, це не означає, що зазначена норма зникла із Закону зовсім. Навпаки, порядку видачі такого дозволу присвячено окремі нові статті 42-1 – 42-10 Закону №5067. Тобто створено десять (!) нових статей, які запрацюють наприкінці вересня.
На кого оформлюють дозвіл на застосування праці іноземця
Роботодавець отримує дозвіл для таких категорій осіб (якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ):
- відряджені іноземні працівники;
- внутрішньокорпоративні цесіонарії;
- іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Але дозвіл на таких осіб можна отримати лише, якщо зарплата, що їм пропонують, не менша за:
- 5 мінімальних заробітних плат (у 2017 р. - 16 тис. грн) - іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України "Про освіту";
- 10 мінімальних заробітних плат ( у 2017 р. - 32 тис. грн) - для всіх інших категорій найманих працівників.
Особливими категоріями іноземців та особами без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні, є:
1) іноземні високооплачувані професіонали;
2) засновники та/або учасники, та/або бенефіціари (контролери) юридичної особи, створеної в Україні;
3) випускники університетів, що входять до першої сотні у світових рейтингах університетів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України;
4) іноземні працівники творчих професій;
5) іноземні ІТ-професіонали.
До них вимога щодо мінімального розміру заробітної плати не застосовується!
Які документи подаються для отримання дозволу
Для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, такі документи:
1) заява за формою, встановленою КМУ, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов’язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;
2) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;
3) кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
4) копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем.
Для продовження дії дозволу роботодавець подає такі документи:
1) заява за формою, визначеною КМУ;
2) фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 x 4,5 сантиметра;
3) документи згідно з переліком для отримання дозволу, якщо вони змінилися.
Зверніть увагу: для деяких категорій працівників потрібно подавати додаткові документи. Їх перелік зазначений у ст. 42-2 Закону № 5067.
Як ми повідомляли, Мінсоцполітики оприлюднило для обговорення проект постанови КМУ, яким пропонується затвердити форми:
- заяви про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;
- заяви про продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;
- заяви про внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.
Скільки доведеться платити за видачу або продовження дії дозволу
Це визначає нова ст. 42-4 Закону №5067. Розмір плати за видачу або продовження дії дозволу становить:
1) для дозволів, що видаються на строк від 1 до 3 років або їх дія продовжується на такий строк, - 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем подані документи (в 2017 році - 9600 грн);
2) для дозволів, що видаються на строк від 6 місяців до 1 року включно або їх дія продовжується на такий строк, - 4 прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем подані документи (у 2017 році - 6400 грн);
3) для дозволів, що видаються на строк до 6 місяців або їх дія продовжується на такий строк, - 2 прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем подані документи (у 2017 р. - 3200 грн).
Зверніть увагу: платити за дозвіл доведеться вже після прийняття рішення про його видачу. Але, якщо роботодавець не вніс плату протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення про видачу або продовження дії дозволу, таке рішення скасовується.
І ще одна умова (хоча вона вже не стосується плати): роботодавець для отримання дозволу подає серед іншого проект трудового договору (контракту) із іноземцем. Так от, граничний строк для укладання такого договору (контракту) - 90 календарних днів з дати видачі дозволу. І роботодавець має в 10-денний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію органу, що такий дозвіл видав.
Cкільки часу потрібно на отримання дозволу
Згідно з новою ст. 42-6 Закону №5067 рішення приймається з дня отримання відповідної заяви протягом:
- 7 робочих днів - про видачу дозволу;
- 3 робочих днів - про продовження дії дозволу або про внесення змін до нього.
Звісно, що подати заяву та решта документів для отримання дозволу потрібно до початку трудових відносин із іноземцем. А ось для подовження дії вже існуючого дозвілу подати таку заяву та решта документів потрібно не пізніш як за 20 календарних днів до закінчення строку дії такого дозволу.
Отже, щоб отримати новий дозвіл, буде достатньо тижня (плюс час оформлення заяви та відповідних документів). А на подовження дозволу потрібно більший час – приблизно 4 тижні.
