Держпраці у Дніпропетровській області розповідає, що згідно загальному правилу, передбаченому ч. 1 ст. 38 КЗпП, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
В цілому ряді випадків закон зобов’язує власника або уповноважений ним орган розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник в поданій заяві про звільнення. Всі ці випадки об’єднанні однією загальною ознакою зумовленою неможливістю продовжувати роботу у зв’язку з особливими обставинами. Основні з них приведені в цій статті.
Якщо після закінчення двотижневого строку письмового попередження власник або уповноважений ним орган не звільнив працівника, то в подальшому працівник вже не може бути звільнений на підставі раніше поданої заяви і повинен подовжити роботу на підприємстві.
Але нерідко сам працівник має інтерес в продовжені роботи після подання заяви на звільнення. Це як правило зумовлено з завершенням процесу передачі товарно-матеріальних цінностей, які доручені йому керівництвом в ході роботи.
Керівник міг би закінчити прийом цінностей і без матеріально-відповідальної особи, доручив цей процес спеціально обраній комісії.
Але найчастіше за все працівник зацікавлений виконувати таку роботу особисто, для виключення фактів зловживань. В такому випадку необхідно, щоб працівник ще раз до закінчення двотижневого терміну відпрацювання підтвердив свої наміри стосовно звільнення і вказав про свій намір продовжити відносини з підприємством до закінчення процесу передачі товарно-матеріальних цінностей.
Звільнення буде законним, хоча з моменту попередження минуло більше двох тижнів. В той же час, якщо працівник не висловлює побажання приймайте участь в процесі передачі товарно-матеріальних цінностей, а керівник зі свого боку не включить його в склад комісії, то при наявності особистих обставин, які виключають можливість роботи, він може бути звільнений за власним бажанням без двотижневого відпрацювання.
