Приводом для цього матеріалу став черговий ляп від наших законотворців.
Був собі Закон №909, метою якого було внесення змін до Закону про Держбюджет на 2020 рік. І аж раптом приписами п. 4 Прикінцевих положень Закону №909 запроваджується доволі нестандартна норма, яка взагалі не стосується держбюджету.
Увага! З 04.10.2020 р. у період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, цьому ж самому КМУ надається право скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
При цьому те, що закони приймає ВРУ і підписує Президент України, а правити ці закони дозволяється КМУ, який їх не приймав, законотворців не збентежило. Єдине виключення, яке вони прописали для цієї можливості, це «випадки, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи».
Чи буде працювати така норма?
Ми вже звикли до хоч якогось, але порядку, системи в гілках влади. Адже органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).
Відповідно до ст. 113 Конституції, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто, закони КМУ нам не давав, і, відповідно, правки до законів не вносив (хоча і брав участь у створенні законопроектів, так – це прописано в ст. 20 Закону про КМУ).
А що ж тепер? На перший погляд все виглядає як абсолютне право розчерком пера Прем’єр Міністра України змінювати/відміняти/скорочувати всі, встановлені законами, прийнятими після 12.03.2020 р., «карантинні» обмеження, заборони, пільги та гарантії.
Але навіть якщо таке право надано, не слід забувати, як вносяться правки до законів – це робиться виключно новими законами. Підзаконні нормативні акти не можуть змінювати приписів та норм чинних законів України, які мають вищу юридичну силу.
А КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Це ті самі акти КМУ, які підписує Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України). І це підзаконні нормативні акти, а не закони.
Тобто, однією короткою нормою в Законі №909 неможливо перехрестити і зламати усю систему законотворчого процесу. Як і раніше, до повноважень КМУ входить лише право законодавчої ініціативи, але жодним чином не прийняття законів та змін до них.
Чи є нова норма конституційною?
Перш за все, сама норма п. 4 Прикінцевих положень Закону №909 виглядає більш ніж дивно. Адже всі обмеження, заборони, пільги та гарантії, про які в ній йдеться, встановлені переважно на строк дії карантину. Якщо КМУ не бажатиме, щоб ці тимчасові норми працювали (і для цього є підстави, такі, як покращення епідеміологічної ситуації в країні), КМУ може просто скасувати карантин своєю постановою. Звісно ж, не «заднім числом», а з певної майбутньої дати,
Для чого ж тоді було запроваджено нову норму в Законі №909? Ми можемо лише здогадуватись. Проте, на нашу думку, вона суперечить, в першу чергу, Конституції України.
Адже коли ми говоримо про здійснення органами виконавчої влади своїх повноважень у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України), то йдеться про конкретний перелік таких повноважень, які не підлягають розширеному тлумаченню.
І будь-які дії, спрямовані на зміну законів постановами та розпорядженнями КМУ, будуть мати вкрай негативні наслідки. І тут вже йтиметься не просто про спір, треба чи не треба скасовувати обмеження, пільги та гарантії, як було у випадку із скасованою постановою КМУ №392, яка були предметом розгляду КСУ у рішенні 28 серпня 2020 року №10-р/2020. Тут вже спір про інше – так розширювати повноваження КМУ просто неможна!
Проте, скасувати нову норму може знову ж таки КСУ (або самі депутати шляхом внесення змін до Закону №909). А зараз ця норма існує. І що далі?
Чого чекати бізнесу?
У зв’язку з цією нормою (п. 4 Прикінцевих положень Закону №909) у платників податків виникає цілком закономірне запитання. Норму ж ввели не просто так. Отже, щось будуть скасовувати. А що саме? Наприклад, чи може КМУ тепер своїми постановами чи розпорядженнями скасувати мораторій на податкові перевірки, незастосування штрафів за порушення податкового законодавства та Закону про ЄСВ тощо?
Відповідь тут очевидна — ні. Незважаючи на розширення повноважень КМУ, відповідні скасування можливі лише законами України, а їх КМУ поки що не приймає і не затверджує.
Навіть, якщо Кабмін спробує скористатись приписами п. 4 Прикінцевих положень Закону №909 і видасть постанову (розпорядження), якою скасовуються ці мораторії, і до вас під час карантину завітають податківці із перевіркою (забороненою «карантинним» законом) – ви матимете повне право їх не допускати до перевірки. А якщо вони намагатимуться застосувати штраф за не допуск – оскаржувати його у суді.
При оскарженні дій податкових органів варто буде враховувати процесуальні норми, а саме ч. 4 ст. 7 КАС України: якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
А рішення КСУ вже може стати підставою для перегляду інших судових рішень, які будуть винесені у таких випадках (ч. 5 ст. 361 КАС України).
А що ж тоді хотів сказати законодавець цією нормою?
Самі законотворці цього не пояснюють. Але здогадка в нас є.
Не будемо забувати, що постанови КМУ, якими встановлюються карантинні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етап послаблення протиепідемічних заходів, обмежують або забороняють здійснення певних видів госпдіяльності. Саме це було предметом позовів до адміністративних судів про скасування “карантинних” постанов КМУ.
Наразі маємо зонування території України, яка також передбачає суворі заборони та обмеження на здійснення окремих видів госпдіяльності (зокрема, для червоної зони). І навіть передача повноважень (постанова КМУ від 22.07.2020 р. №641) з визначення рівня епідемічної небезпеки Державній комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не допомогла. Місцева влада на своїх сесіях успішно визнавала рішення комісії такими, що не ґрунтуються на нормах Конституції України.
Відтак, місцева влада фактично на власний розсуд змінювала обмеження та заборони, що привело до відновлення роботи приміського і внутрішнього пасажирського перевезення, роботу закладів освіти, громадського харчування (ресторанів, кафе), торговельно-розважальних центрів, фітнес-центрів, торговельного і побутового обслуговування населення тощо.
На нашу думку, саме для таких цілей й була прийнята норма п. 4 Прикінцевих положень Закону №909. Тобто, насправді малося на увазі право КМУ вносити зміни не до законів, а до розпорядження місцевих рад. Проте, і це не так просто. А якщо враховувати поточну редакцію цієї норми, якщо саме це малося на увазі, працювати ця норма за призначенням не буде.
Втім, оскільки це не перша спроба перебрати на себе повноваження повного контролю за дотриманням карантинних заходів, що вводяться КМУ, (спочатку постанова №641, наразі — Закон №909), ми ще не раз будемо повертатись до цього питання.
