ЛІГА.Блоги розповідає, що 06 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №818/1718/16, адміністративне провадження №К/9901/33238/18 (ЄДРСРУ №82223797) провів правовий лікбез для ДФС з питань правової можливості призначення податкової перевірки адміністративним судом!!!
Суть справи: Фіскальним органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП, а оскільки вказана перевірка не охоплювала питань правильності декларування, сплати сум податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування – контролюючий орган звернувся до адміністративного суду із позовом про призначення перевірки на підставі пп. 20.1.4, пп. 78.1.11 ПКУ.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАСУ (у редакції до 15.12.2017, який діяв станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, далі – КАСУ) визначено, що справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 вказаної статті).
Відповідно до приписів ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору є необхідність призначення судом документальної позапланової виїзної перевірки платника податків.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАСУ, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Вказана норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 50 КАСУ відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:
- про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;
- про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;
- про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
- про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
- в інших випадках, встановлених законом.
(!!!) З вищезазначених процесуальних норм вбачається, що суб`єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб`єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.
Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначено ПКУ.
Право для звернення до суду органів доходів і зборів передбачено ст. 20 ПКУ.
Зокрема, у пп. 20.1.4 ПКУ встановлено право контролюючих органів проводити перевірки відповідно до законодавства перевірки.
ВАЖЛИВО: Однак, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі ПКУ, не передбачено право органу доходів і зборів звертатися до адміністративного суду з позовом стосовно надання дозволу на призначення документальної позапланової виїзної перевірки.
Передбачена у п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» можливість проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців згідно з рішенням суду, то таке рішення суду як підстава для проведення перевірки платника податків узгоджене з положенням пп. 78.1.11 ПКУ, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
ВИСНОВОК: Судові рішення про призначення перевірки приймаються в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства.
Євген Морозов,
адвокат (судовий захист), магістр права
