• Посилання скопійовано

Вартість в актах між резидентами визначено в євро: чи є це неправомірним?

За позицією ВС, зменшення витрат виключно через те, що грошове зобов’язання в актах визначено в євро, є неправомірним

Вартість в актах між резидентами визначено в євро: чи є це неправомірним?

«Вісник. Офіційно про податки»

Коментар до Постанови ВС від 03.09.2019 р. у справі № 802/4826/13-а 

TOB дійшло з контрагентами згоди про визначення в актах виконаних робіт грошового зобов’язання в євро. Безпосередньо в податковій звітності зобов’язання були визначені у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

На думку ДФС, оскільки в актах виконаних робіт за договорами, укладеними TOB, грошові зобов’язання відображені у валюті, відмінній від грошової одиниці України, то ці витрати не є підтвердженими документально.

Розглядаючи цю справу, Суд керувався тим, що з огляду на ч. 2 ст. 524 ЦКУ сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Частиною другою ст. 533 ЦКУ визначено, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Стаття 179 ГКУ дозволяє сторонам при укладенні господарських договорів визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення. Сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. У свою чергу, ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть за згодою сторін визначатися в іноземній валюті (ч. 2 ст. 189 ГКУ).

За таких обставин є правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень чинного законодавства в діях ТОВ. Отже, у Суду немає приводів вважати, що ці акти не є документами, які дають підставу для включення сплачених сум до складу витрат підприємства виключно через те, що грошове зобов’язання в них визначено в євро. У зв’язку з чим зменшення витрат позивача за даним фактом є неправомірним.

Крім того, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано визнали неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем норм ПКУ внаслідок включення до витрат виробництва витрат на оплату вартості митних послуг, отриманих від фізичних осіб — підприємців, у зв’язку з тим, що на підприємстві працює митний відділ. Судами встановлено, що позивач співпрацює з фізичними особами — підприємцями (митними брокерами) на підставі належним чином укладених договорів на надання послуг, за якими оплата наданих послуг проводиться на підставі актів виконаних робіт.

Справді, на підприємстві функціонує митний відділ. Проте працівники відділу не мають можливості в повному обсязі опрацювати весь обсяг експортно-імпортних операцій  у зв’язку із значним економічним оборотом товариства. На думку Суду, ця обставина свідчить про обґрунтованість отримання позивачем митних послуг.

Джерело: Вісник. Офіційно про податки

Рубрика: Право і відповідальність/Судова практика

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Судова практика»