Коментар до Постанови ВС від 19.09.2019 р., справа № 204/5569/16-ц
Закінчується рік, триває річна інвентаризація, наслідком якої можуть бути виявлені нестачі. Як правило, за них відповідає конкретна винна особа. А чи можна відповідальність покласти одразу на кількох працівників? Проаналізуємо такий варіант на прикладі нещодавнього рішення ВС.
Зміст справи
Державне підприємство звернулось до суду з позовом про відшкодування працівниками матеріальної шкоди в сумі 1 712 471,37 грн.
Працівники, які на думку роботодавця мають відшкодувати шкоду підприємству, працюють старшими кладівниками цеху №5 Державного підприємства. З ними було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Відповідно до п.12 вказаного Договору, підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, що спричинена нестачею, умисним знищенням чи пошкодженням матеріальних цінностей, а також їх знищення чи порча по недбалості, що підтверджується інвентаризаційними документами.
Проведеною станом на 01.07.2016 року ревізією підзвітних працівникам ТМЦ виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, яка, на думку ДП, виникла в результаті неналежного виконання кладівниками своїх обов’язків про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання передбачених договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність № 2131 від 14.12.2012 року.
Вина кладівників в нестачі ТМЦ підтверджується актами №1, 2 раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей.
Працівники – проти!
Кладівники з претензіями роботодавця не погодилися та детально описали ситуацію із збереженням ТМЦ на підприємстві.
Зокрема, вони вказували, що неодноразово зверталися до керівництва за фактом зникнення ТМЦ на складах, проте жодних заходів для з’ясування обставин та причин зникнення, а також повної інвентаризації ТМЦ не вчинялось.
Також зазначили, що складські приміщення не мають камер відеоспостереження, не мають фізичної охорони, не мають решіток на вікнах, не мають освітлення, в деяких місцях відсутнє скління віконних прорізів тощо. Тобто керівництвом жодним чином не забезпечено та не створено умов для збереження матеріальних цінностей в складських приміщеннях. За цих умов забезпечення працівниками належного збереження матеріальних цінностей фізично є не можливим.
ДП вказує, що нестача виникла в результаті неналежного виконання кладівниками своїх обов'язків за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих їм для зберігання.
Однак, їх вина в нестачі ТМЦ підтверджується лише актами раптової перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей, в яких нічого не сказано про причину утворення нестачі.
Роботодавець вважав, що колективна (бригадна) матеріальна відповідальність може бути реалізованою, якщо буде встановлено, що втрата цінностей була спричинена певними фактами неналежного виконання хоча б одним з членів колективу (бригади) та покладених на них обов'язків.
Суд першої інстанції — не виконані обов’язкові умови ст. 135-2 КзпП!
Суд першої інстанції наголосив: підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
У трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, а тому обов’язок доведення вини працівника у спричинені підприємству шкоди, покладається саме на роботодавця, тобто у даному випадку на ДП.
Причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, повинен бути прямим (безпосереднім). Прямий зв'язок - це такий, за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає з дій чи бездіяльності працівника.
У будь-якому разі працівник повинен нести матеріальну відповідальність лише за ту частину шкоди, яка безпосередньо випливає з його дій чи бездіяльності.
Суд зазначив, що у тексті Договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (у п. 13) прямо наведено: притягнення колективу (бригади) до матеріальної відповідальності провадиться власником після ретельної перевірки причин виникнення збитків з врахуванням письмових пояснень, наданих членами колективу (бригади), а у випадку необхідності, також висновків спеціалістів.
Роботодавець зобов’язаний створити належні умови для зберігання ТМЦ
Також слід звернути особливу увагу на те, чи були забезпечені ДП належні умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними.
На судовому засіданні встановлено та визнавалося сторонами, що за час своєї роботи на підприємстві кладівники жодного разу не притягалися до дисциплінарної відповідальності, що судом розцінюється як підтвердження того, що вони належним чином виконували покладені на них обов’язки та відповідально ставилися до виконуваної ними роботи.
Обов'язок правильно організувати працю працівників, забезпечити її належний процес у різних, у тому числі й несприятливих трудових ситуаціях, а також попередження можливих збитків згідно з ст. 141 КзпП лежить на власнику або уповноваженому ним органу.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КзпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Суд зазначає, що якщо власник зазначені свої обов'язки не виконав, а вини працівника в незабезпеченні збереження майна власника немає, працівник взагалі не може нести матеріальну відповідальність.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлених у судовому засіданні обставин, власником або уповноваженим ним органом не було створено належних умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна.
Від так, суд першої інстанції вважає, що роботодавцем (ДП) не виконана одна з основних умов для відшкодування заподіяної шкоди працівниками, а саме керівництвом підприємства не було забезпечено належного рівня збереження та схоронності матеріальних цінностей і нормальної роботи з ними, що своєю чергою сприяло втраті та зникненню ТМЦ.
Дві умови для застосування колективної матвідповідальності
Окрім цього, на думку суду, заслуговують на увагу ще дві обов’язкові умови (ч. 2 ст. 135-2 КзпП) для встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору:
Умова 1.Колективна матеріальна відповідальність установлюються власником або уповноваженим ним органом
Суд наголосив, що норма КзпП, яка передбачає встановлення колективної матеріальної відповідальності власником або уповноваженим ним органом, вказує на факт прийняття конкретного розпорядчого акту або ухвалення відповідного рішення про встановлення такого роду відповідальності, при наявності необхідних повноважень.
Документом, згідно з яким у цеху № 5 було встановлено колективну матеріальну відповідальність є Розпорядження начальника цеха, який не є уповноваженою особою для встановлення такого виду відповідальності. Положення «Про термічний цех № 5», затверджене Генеральним директором ДП, не є документом, який може уповноважити начальника цеха на підписання такого виду договорів. Довіреність на його укладення начальнику цеху №5 не видавалося.
Умова 2. Установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з профспілкою підприємства, установи, організації
Відповідно до ч. 2 ст. 135-2 КзпП є погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Одразу слід зазначити, що погодження встановленої на підприємстві колективної матеріальної відповідальності можливе лише у тому випадку, якщо на підприємстві утворена та здійснює свою діяльність профспілка працівників. У судовому засіданні було встановлено, та цей факт не оспорюється сторонами, що у державному підприємстві дійсно є профспілковий комітет, а кладівники є членами Профспілки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що під час встановлення у цеху № 5 колективної матеріальної відповідальності, власником або уповноваженим ним органом, не було отримано погодження виборного органу первинної профспілкової організації або профспілкового представника.
Увага! Відсутність хоча б однієї з наведених вище двох умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.
Тому суд першої інстанції приходить до висновку, що договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність були укладенні з порушенням ч. 2 ст. 135-2 КзпП, оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність була встановлена не уповноваженою на те особою, та не було отримано погодження з профспілкою підприємства, установи, організації. Отже, підстав для покладення матеріальної відповідальності на кладівників в сумі 1 712 471,37 грн не має.
Висновки наступних судових інстанцій
Апеляційна інстанція та ВС належно оцінили таке досліження судом всіх обставин справи та у повному обсязі погодилися з наведеними вище висновками.
Додамо лише, що все наведене цілком узгоджується й з Узагальненням судової практики ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 р. "Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю". Тож, роботодавцям варто врахувати наведене вище під час покладання відповідальності на працівників за виявлені випадки матеріальної шкоди.