Коментар до Ухвали Великої палати ВС від 17.12.2019 р., справа №916/1731/18
Призначаючи керівника, у т.ч. з числа учасників (засновників) юрособи, до прийняття нового Закону про ТОВ/ТДВ, доволі часто у статутах прописували обмеження на укладення правочинів таким керівником. Причому це стосувалось як суми правочинів (наприклад, понад 30-50% вартості майна товариства на момент укладення правочину), так і конкретних договорів — кредиту, застави, поруки тощо (без обмеження суми). Втім, це не означало що керівник взагалі не може укладати та підписувати такі правочини. Просто їх укладення мало супроводжуватись згодою загальних зборів учасників (засновників) юрособи, що оформлялось протоколом (або рішенням — для одного учасника ТОВ, ПП тощо).
З прийняттям Закону про ТОВ/ТДВ на заміну цим обмеженням прийшло поняття “значні правочини”, укладення яких в силу ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ/ТДВ потребує згоди учасників товариства, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Виникає питання: як бути з укладеними правочинами з перевищенням повноважень керівником, встановленими статутом товариства (в редакції Закону про ТОВ/ТДВ та до цього)? Чи можна визнати такі правочини недійсними одним з учасником товариства в суді? Чи порушують такі дії керівника права учасників товариства, якщо керівник є учасником товариства?
Наприклад, в одній зі справ, що розглядалась Великою палатою ВС, до суду з позовом про визнання недійсним договору звернувся учасник ТОВ та має 3,5 % частки у СК. Учасник скаржився на те, що продаж майна ТОВ відбувся за заниженою ціною 650 000 грн. Натомість у подальшому це майно передано в іпотеку за ціною 16 млн грн, а відповідно до договору про внесення змін до договору іпотеки вартість заставного майна визначено в сумі 30 млн грн, що не може свідчити про добросовісні дії директора ТОВ, спрямовані на погіршення майнового стану товариства, і впливає на нього як учасника товариства під час розподілу прибутку. Такі дії директора суперечать обмеженням, установленим п. 11.2 статуту ТОВ, тому договір підлягає визнанню недійсним (справа № 904/10956/16).
В іншій справі № 905/2559/17, яка також розглядалась Великою палатою ВС, до суду звернулась вже юрособа. Компанія зазначала, що внаслідок укладання оспорюваних правочинів порушені її корпоративні права як власника частки у розмірі 90% статутного капіталу ТОВ, зокрема право на отримання прибутку та право на участь в управлінні цього товариства. Спірні договори, які Компанія просить визнати недійсними, на її думку, не відповідають вимогам закону, оскільки укладені директором ТОВ всупереч обмеженням, установленим пп. 12 та 28 пункту 9.2.6. Статуту ТОВ щодо виключної компетенції загальних зборів на попереднє погодження розпорядження майном Товариства, вартість якого перевищує 50 000 євро за курсом НБУ, а також будь-яких правочинів щодо обладнання, яке використовується на виробництві Товариства, незалежно від суми такого правочину та за відсутності реального виконання цих договорів.
У справі № 916/2084/17 (розглядалась також Великою палатою ВС) йшлося про визнання недійсними договорів оренди (зміни до них), якими було зменшено кількість орендованого майна та збільшено орендну плату за користування ним. Учасник ТОВ вважає, що надання письмової згоди на укладання генеральним директором від імені товариства договорів, контрактів, інших угод на суму, що перевищує 25 000 грн (таких як купівлі-продажу, поставки, оренди, лізингу, чартеру та інших) є обов'язковим в силу положень Статуту. Адже генеральний директор має право укладати від імені товариства договори, контракти, інші угоди на суму до 25 000 грн самостійно, а на суму, що перевищує 25 000 грн, - тільки у разі отримання письмової згоди зборів учасників товариства.
У коментованій нами справі учасник товариства просить визнати недійсним договір на суму 65 тис. євро, укладений без згоди учасників товариства, без скликання та проведення загальних зборів. При цьому статутом сільськогосподарського ТОВ передбачено обмеження повноважень директора товариства на укладення договорів на суму понад 1000 мінімальних заробітних плат без проведення загальних зборів товариства, тобто директор діяв з перевищенням наданих йому повноважень.
Велика палата ВС у вказаних вище спорах звертала увагу на те, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (ч. 1, 3 ст. 167 ГКУ).
Натомість договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки:
- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають;
- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;
- підписання генеральним директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.
Увага! Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від виконання учасником товариства одночасно функцій його директора або розміру частки учасника у статутному капіталі товариства.
Відтак, у всіх наведених вище спорах суди відмовились визнавати договори недійсними — учасник ТОВ, незалежно від того, хто є керівником — один з учасників чи третя особа, не може визнавати укладені керівником від імені ТОВ договори недійсними, у т.ч. за відсутності згоди загальних зборів.
Повертаючись до нового Закону про ТОВ/ТДВ, такий висновок може бути застосований й до значних правочинів, вчинених з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, - адже такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки товариства з моменту вчинення цього правочину (ч. 1, 2 ст. 46 Закону про ТОВ/ТДВ). Сам новий Закон про ТОВ/ТДВ не вказує на недійсність значних правочинів укладених без згоди загальних зборів.
Втім, не будемо забувати, що керівник все ж несе відповідальність, якщо укладений правочин без згоди загальних зборів та може мати наслідком банкрутство юрособи.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
При цьому ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Ця вимога може бути пред’явлена й до керівника.
Тому керівнику у будь-якому разі слід розуміти, що порушення вимог статуту може потягнути за собою, якщо не недійсність укладених правочинів, то можливу відповідальність у разі доведення ТОВ до банкрутства (зокрема, через невиконання контрагентом зобов’язань за договором чи розірвання договору та неможливості контрагентом повернути отримане майно чи передоплату за ним). А загальні збори скликаються та повідомлення про них надсилаються учасникам товариства саме керівником (ст. 32 Закону про ТОВ/ТДВ), як і пропозиції питань, які належить включити до порядку денного. Тож не варто цим нехтувати.