Коментар до постанови ВС від 04.06.2020 р., справа №290/815/17
Договір фінлізингу: як він працює в нормальних умовах?
Відносини, що виникають у зв'язку з укладенням договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦКУ про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом про фінлізинг.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦКУ, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю за правом власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Щодо лізингових платежів, то залежно від характеру та їх складу розрізняють грошові, компенсаційні та змішані платежі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг лізингові платежі можуть включати:
- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
- компенсацію відсотків за кредитом;
- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У коментованій справі, надаючи автомобіль у фінлізинг фізичній особі, лізингодавець визначив склад (розрахунок) лізингових платежів, які включали:
- відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування;
- частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкта лізингу);
- комісії;
- відшкодування витрат, які безпосередньо пов'язані з виконанням Контракту.
Якщо договір фінлізингу авто не посвідчили нотаріально
Все було б добре, якби лізингодавець не припустився помилки в оформленні договору.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 ЦКУ). А сторони договору цю вимогу не виконали.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
І у коментованому нами рішенні ВС вказує, що нікчемним договір є з моменту його укладення.
У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. А у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Далі розглянемо наслідки визнання такого договору нікчемним.
Сам автомобіль, звісно, лізингодавець собі повернув. А як бути з платежами, які сплачувались протягом певного часу, коли лізингоотримувач користувався цим авто? І що із боргом за такими платежами (що виник до визнання договору нікчемним)?
Лізингодавець вирішив, що має право не лише не повертати сплачене лізингоодержувачем, а і стягнути з нього усі борги.
У цій справі вражає не лише кількість спроб лізингодавця отримати бажані кошти, а й кількість відмов у задоволенні позову.
Та про все за порядком.
Спроба 1. Стягнути збитки та упущену вигоду
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону про фінлізинг лізингодавець має право:
- стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;
- вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
Лізингодавець ще до визнання договору нікчемним намагався стягнути з лізингоодержувача суму заборгованості за договором лізингу, а також відшкодувати суму збитків. Борг за договором лізингу (суму лізингового платежу) суд стягнув, а ось щодо суми збитків – відмовив. Йдеться про реальні збитки у вигляді юридичної допомоги та упущеної вигоди за весь час фактичного користування об’єктом лізингу (автомобілем) (справа №912/481/16).
Спроба 2. Стягнути решту заборгованості з лізингових платежів та збитки, пов`язані з вилученням об`єкта лізингу
Але після визнання договору нікчемним, суд відмовив лізингодавцю у позові (справа №290/933/16-ц).
Тож, авто лізингодавець назад отримав, а надані послуги з користування таким авто – повернути неможливо. Він вирішив, що за ці послуги лізингоодержувач має йому заплатити. Хоча б вартість зносу цього авто.
Спроба 3. Відшкодувати втрачену вартість об'єкта лізингу в зв'язку з його експлуатацією – різниця між вартістю нового автомобіля та після його повернення
Заявлені у цій справі позовні вимоги стосувалися відшкодування різниці між вартістю нового автомобіля, та дійсною вартістю цього транспортного засобу на момент відшкодування, після його використання. При цьому вказану різницю позивач визначив у доларах США, виходячи з вартості предмета лізингу, зазначену у договорі та вартості цього транспортного засобу на момент повернення. Це поставило перед судом нове питання, адже на практиці таке відшкодування сплачувалося б у гривні, яка дорівнює еквіваленту цій сумі у доларах США.
Суд виніс наступне рішення:
- Відшкодування зносу лізингодавець не отримає. Не в останню чергу через те, що прив’язав його суму до долара США, що, як зазначив ВС, не передбачено нормами чинного законодавства
- Орендної плати у своєму позові лізингодавець не вимагав, тому і не отримав.
Проте ВС надав пораду: лізингодавець не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку зі сплати коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляду справи розмір коштів, які мав заплатити лізингоотримувач за весь час користування предметом лізингу.
Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦКУ.
Тобто ВС розглядає борг за договором фінлізингу (навіть за договором, який було визнано нікчемним!) – коштами, які належать лізингодавцю і які лізингоодержувач «зберігає» в себе та має «повернути» лізингодавцю. Проте, щоб стягнути ці кошти, лізингодавцю доведеться ще раз (зробити Спробу 4) подати позов до суду.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
