• Посилання скопійовано

Якщо код УКТ ЗЕД після митного оформлення треба змінити – суд на боці декларантів!

Код УКТ ЗЕД має не менше значення, ніж найменування товару, тому помилятися у його визначенні не варто. А що, як помилка сталася, в головному документі – митній декларації? ВС вважає: за заявою декларанта митний орган не може відмовити у внесенні змін до митної декларації щодо коду УКТ ЗЕД

Якщо код УКТ ЗЕД після митного оформлення треба змінити – суд на боці декларантів!

Коментар до постанови ВС від 23.11.2020 р., справа №809/984/18

Нагадаємо чинні норми закону. Внесення змін до митної декларації, прийнятої митницею, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення

Для внесення змін до митної декларації або її відкликання подається заява за встановленою формою (додаток 3 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 р. №450), в якій декларантом надається зміст та обґрунтування змін або відкликання митної декларації. 

Заява декларанта або уповноваженої ним особи щодо відкликання електронної митної декларації надсилається митному органу у складі засвідченого електронним цифровим підписом електронного повідомлення.

Звісно, є й заборона на такі зміни – п. 34  Положення №450.

Тобто, якщо декларант (або митники) помилилися, формально є можливість помилки виправити. Проте чи будь-які помилки? А ось це, як правило, вирішує митниця, адже саме вона дає дозвіл на виправлення. У разі відмови у наданні такого дозволу митниця зобов'язана невідкладно (письмово чи в електронному вигляді) повідомити декларанта про причини й підстави такої відмови (ч. 1 ст. 269 МКУ).

Зміст справи. Під час декларування товарів юрособа помилилася з кодом УКТ ЗЕД щодо деяких товарів. Втім, є два нюанси:

  1. товар вже був розмитнений, проте ТОВ подало заяву про внесення змін до митної декларації в межах трьох років (МД від 10.12.2016 р., а звернення до митного органу про надання дозволу на внесення змін від 23.03.2018 р.);
  2. зміни мали наслідком й зміну ставки вже сплаченого (два роки тому) мита. Так, у зверненні ТОВ вказало, що після подання митної декларації та митного оформлення товару декларантом самостійно встановлено помилкове віднесення товару «пробка з різьбою» до класифікації за позицією «7318190000» зі ставкою мита 10%, який слід класифікувати за позицією товару «8309909000» зі ставкою мита 15%.

У відповіді на заяву митницею було повідомлено про відмову в наданні дозволу на внесення змін. Головним аргументом стало те, що відомості, які пропонуються до внесення як зміни у декларацію, пов`язані з перерахуванням сум митних платежів. 

Проте суди розглядали ці два нюанси окремо. 

 

Самостійно визначені платежі не оскаржуються

Вже в суді митний орган покликався на приписи ПКУ, відповідно до яких:

  1. митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань (абз. 2 п. 46.1 ПКУ – норма є чинною й сьогодні);
  2. грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не оскаржується (п. 56.11 ПКУ).

Отже, з огляду на приписи ПКУ не дозволяється внесення змін до митної декларації з ініціативи декларанта щодо відомостей, пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були визначені ним і  сплачені за такою митною декларацією.

Перша та апеляційна інстанція стали на бік митного органу: ТОВ (декларант) самостійно визначив ставку ввізного мита, яка підлягала сплаті за товар, що ним ввозився на митну територію України за митною декларацією від 10.12.2016 р., без коригувань та рішень митного органу, суми платежів були за цією митною декларацією сплачені на відповідний рахунок Державного бюджету України. 

Ось і за приписами п. 37 Положення №450 передбачена можливість оформлення митним органом аркушу коригування при виправленні відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів. Але таке  внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливе у разі наявності підстав, наведених у п. 37 Положення №450, зокрема:

  • наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін;
  • якщо зміни стосуються саме відомостей про товари;
  • якщо ці відомості про товари не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.

Тому суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що відмова митного органу щодо внесення змін до митної декларації є цілком законною та правомірною. 

Така позиція судів є не першою й раніше її дотримувався й сам Верховний Суд, проте цього разу вийшло інакше.

 

Верховний Суд прийняв рішення на користь декларанта

ВС наразі вважає, що внесення змін до митної декларації в такому випадку не суперечить ні ПКУ, ні МКУ.

Позиція Верховного Суду полягає у наступному. Конституцією України визначено юридичну силу закону як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів. Статтею 92 Конституції визначено, що виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Відмінністю закону від інших нормативно-правових актів є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. 

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. 

Оскільки в МКУ або в ПКУ заборони вносити зміни в митну декларацію за заявою декларанта не встановлені і вони містяться лише у підзаконному нормативному акті, то виходить, що треба дотримуватися МКУ та ПКУ. 

Підпорядкованість підзаконних актів законам закріплена у положеннях Конституції (ч. 3 ст. 113). Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, ВС наголошує, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації.

А відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів, є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. 

Отже, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. 

ВС вважає, що приписи п. 37 Положення №450 не суперечать нормам ст. 269 МКУ, а визначають лише порядок внесення таких змін, в т.ч. у разі необхідності повернення декларанту митних платежів. Не побачив ВС й суперечностей між положеннями ст. 46 ПКУ та статей 257, 267, 269 МКУ

За результатами розгляду справи, ВС зобов`язав митні органи повторно розглянути заяви ТОВ від 23.03.2018 року про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 р. 

Наведені вище висновки ВС можуть повною мірою використовуватись декларантами у разі схожих спорів з митними органами та в судах.

Автор: Канарьова Наталія

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Право і відповідальність/Судова практика

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Судова практика»