Коментар до Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2021 р., справа № 592/12562/20
Уявимо ситуацію, коли після інспекційного відвідування Держпраці виносить припис, яким зобов’язує керівника АТ погасити борги зі зарплати зі встановленням строку виконання припису (інспекційне відвідування 29.05.2020-03.06.2020 р., термін виконання припису — 22.06.2020 р.).
Але при цьому ми не можемо не сказати про два важливих моменти:
- виплата зарплати на підприємстві була припинена через арешт рахунків за постановами виконавчої служби від 12.04.2019 року, 15.04.2019 року, 18.06.2019 року, 19.06.2019 року, 06.08.2019 року,
- на момент проведення контрольного заходу Держпраці та складення припису на посаді керівника АТ перебувала вже інша особа.
Та й це ще не все. Під час перевірки виконання припису (інспекційне відвідування з 12.10.2020 р. по 16.10.2020 р.) інспектори Держпраці виявили невиконання припису, зарплата так і не була виплачена. 28.10.2018 р. головним державним інспектором праці територіального Управління Держпраці було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 28.10.2020 р., якою було притягнуто керівника АТ до адмінвідповідальності у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн, передбаченої ст. 188-6 КупАП.
Отже, мало того, що новий керівник відповідає за борги свого попередника, так ще й має нести адміністративну відповідальність за його дії. Втім, чи за дії попереднього керівника Держпраці застосувала адмінвідповідальність до діючого директора АТ — адже йдеться про невиконання припису?
З огляду на вищенаведені обставини, які можуть у будь-який час торкнутись кожного підприємства, ми вважаємо, що коментована справа фактично покликана надати відповіді на такі питання:
- чи може бути застосована адмінвідповідальність за невиконання припису зі строком виконання до 22.06.2020 р. постановою про притягнення до адмінвідповідальності від 28.10.2020 р., тобто зі спливом більш як три місяці?
- чи має головний державний інспектор з праці бути посадовою особою, яка має повноваження на складення постанов про притягнення до адмінвідповідальності?
- чи відповідає новий керівник за дії свого попередника?
- які дії слід було вчинити такому новому керівнику після отримання припису про погашення боргів зі зарплати за наявності арештованих рахунків?
Який строк для притягнення до адмінштрафу за невиконання припису Держпраці?
Відповідаючи на перше питання, апеляційна інстанція наголосила, що, дійсно, ч. 1 ст. 38 КупАП передбачено, що адмінстягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
За нашою справою, інспекційне відвідування виконання припису AT проводилось з 12.10.2020 р. по 16.10.2020 р. У результаті встановлено, що припис про усунення виявлених порушень актом Держпраці від 03.06.2020 р., яким було зобов`язано АТ усунути порушення, виявлені під час інспекційного відвідування 03.06.2020 р., так і не було усунено. Тобто керівник АТ не вчинив жодних дій для погашення заборгованості зі зарплати, не кажучи про поточні невиплати працівникам, які звільнялись.
Отже, починаючи з 22.06.2020 р. керівник, не виконавши законну вимогу посадової особи Держпраці щодо усунення порушень законодавства про працю, вважається таким, що вчинив триваюче адміністративне правопорушення. В даному випадку 22.06.2020 р. є днем початку вчинення триваючого правопорушення.
Про той факт, що позивач не виконав законні вимоги щодо усунення порушень законодавства, які містилися у приписі, Держпраці стало відомо 12.10.2020 р. (тобто під час перевірки виконання припису).
Таким чином, постанова головного державного інспектора праці територіального Управління Держпраці від 28.10.2020 р. про притягнення директора АТ до адмінвідповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 850,00 грн, передбаченої ст. 188-6 КупАП винесена в межах строків передбачених ч. 1 ст. 38 КупАП.
Чи має інспектор з праці повноваження для застосування адмінштрафу?
Щодо другого питання в частині наявності повноважень саме у головного державного інспектора з праці про винесення постанови про адмінправопорушення та застосування адмінштрафу, варто звернути увагу на таке.
Апеляційна інстанція при перевірці повноважень головного державного інспектора обгрунтовувала свої висновки положеннями посадової інструкції інспектора.
Так, відповідно до Посадової інструкції головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів територіального Управління головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю є посадовою особою територіального Управління.
Головний державний інспектор має право складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Отже, апеляція доходить висновку, що головний державний інспектор територіального управління Держпраці діяв відповідно до повноважень та закону.
На нашу думку, тут ситуація дещо складніша. Відповідно до ст. 230-1 КупАП від імені Держпраці розглядати справи про адмінправопорушення і накладати адмінстягнення мають право:
- посадові особи, уповноважені керівником Держпраці, - штраф до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- керівник Держпраці, його заступники та уповноважені ним посадові особи - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 254 КупАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.
Перелік осіб, які мають право на складення протоколів, перелічені у ст. 255 КупАП, де визначені лише уповноважені особи Держпраці (ч. 1-4, 7 ст. 41, ст. 41-1 - 41-3, 188-1).
Про головних державних інспекторів територіальних управлінь тут не згадується, як не згадується у ст. 230-1 КупАП про те, що протоколи у випадках виявлення порушень за ст. 188-6 КупАП не складаються.
Відповідно до ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речовими доказами та ін.
Тож, на нашу думку, питання до повноважень головних державних інспекторів ще залишилось відкритими.
Невиконання припису — свідоме чи через законодавчі перепони?
Щодо третього питання — то воно цікавить нас не менше, адже не варто забувати про те, що новий керівник не може нести відповідальність за дії свого попередника. І у нашому випадку на нового керівника винесена постанова про адмінвідповідальінсть саме за невиплату зарплати попереднім керівником через арештовані рахунки підприємства.
Втім, Держпраці вважає, що у цій справі відсутні неузгодження, адже під час інспекційного відвідування 12.10.2020-16.10.2020 з метою перевірки виконання вимог припису встановлено, що припис не виконано в повному обсязі. На час повторного інспекційного відвідування 16.10.2020 р. порушення залишилися не усуненими саме новим керівником.
Проте ним не надано жодного документального підтвердження щодо вжиття заходів зі зняття арештів з банківських рахунків з метою виплати всіх необхідних працівникам коштів на виконання вимог припису. Звісно, тут судова практика далеко неоднозначна — рахунки на виплату зарплати не є спеціальними за Законом №1404 та не визнаються спеціальними й судами. Втім, практика ВС прямо вказує, що цю проблему (розблокування рахунків) мають вирішувати державні/приватні виконавці, а не суди (постанова ВС від 28.10.2020 р., справа № 916/2290/18).
Що саме мав зробити керівник, щоби не отримати адмінштраф?
Ми неодноразово наголошували на тому, що судова практика встановила чіткий порядок дій керівника щодо виплати зарплати та податків в ситуаціях, коли рахунки підприємства арештовані.
Так, підприємство-боржника, поточний рахунок якого арештований державним чи приватним виконавцем, має вчинити наступне:
1) скласти бухгалтерську довідку на суму боргу та зробити копії податкової звітності (станом на 2019 рік — з ЄСВ та ПДФО, наразі — об’єднана звітність),
2) подати письмову заяву до державного чи приватного виконавця з вимогою зняти арешт з рахунку на суму заборгованості зі зарплати разом з наведеними у п. 1 документами,
3) оскаржити дії державного чи приватного виконавця до суду, якщо останній відмовить, цитуємо, “...зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.”
Залишилось лише одне питання — навіщо оскаржувати постанову про адмінштраф на суму у 850 грн, витрачати купа часу та грошей, пройти всі судові інстанції?
Наступний крок щодо такого керівника — це відкриття кримінального провадження за ст. 175 КК України.
Так, за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 8 500 до 17 000 грн або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 17 000 до 25 500 грн або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тому, за наявності припису, керівникам підприємств, навіть за умови арешту рахунків, потрібно вчиняти всі можливі дії щодо виплати зарплати та розблокування рахунків (державним та комунальним підприємствам організовувати тендери).