• Посилання скопійовано

Лізингоотримувач не платить: як лізингодавцю захищати свої інтереси?

Ми вже розглядали спірні питання порушення умов договору лізингу зі сторони лізингоотримувача. Зокрема, якщо за ініціативою лізингоотримувача договір лізингу визнаний недійсним з моменту його укладення. А як бути, якщо договір дійсний, але лізингоотримувач порушує строки оплати?

Лізингоотримувач не платить: як лізингодавцю захищати свої інтереси?

Коментар до Постанови  ВП ВС від 15.06.2021 р. у справі №904/5726/19

Хитрі ситуації, які можуть виникнути під час фінансової оренди (лізингу) автомобіля, ми вже розглядали тут.

А як бути з наслідками розірвання договору лізингу через невиконання лізингоотримувачем обов'язку зі сплати щомісячних лізингових платежів?

Як відомо всім, хто користувався такими інструментами придбання автомобілів, у разі несплати хоча б одного платежу існує велика ймовірність, що лізингодавець звернеться до нотаріуса та за його виконавчим написом автомобіль буде вилучений державним або приватним виконавцем. І далі — навіть сплата платежів та погашення заборгованості за договором лізингу призведуть лізингоотримувача до суду. Інакше повернути собі автомобіль у користування та відновити відносини лізингу з лізингодавцем, як правило, не вдається.

У коментованій справі хитрим був лізингодавець. Адже він склав договір так, щоби максимально захистити свої інтереси (і навіть залишитися у виграші).

 

Умови договору лізингу – на користь лізингодавця

У коментованій справі сторони прописали та погодили такі умови користування об’єктом лізингу:

1) лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ-лізингодавець придбало об`єкт лізингу та  передало його лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу;

2) після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об`єкт лізингу в ТОВ-лізингодавця за купівельною ціною, що буде визначена ТОВ з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом.

За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом  купівельна ціна об`єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений окремо;

3)  лізингові платежі в будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом;

4) у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ-лізингодавця лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу;

5) якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває понад 30 днів (відповідно до Закону «Про фінансовий лізинг»), ТОВ має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, у тому числі в примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса;

6) у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіка. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ та має бути відшкодована лізингоодержувачем, у т. ч. й після закінчення строку лізингу/розірвання контракту;

7) лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку договору лізингу, розірвання контракту, у т. ч. в примусовому порядку, відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

 

Порушення строків оплати: які наслідки для лізингоотримувача?

У коментованій справі фізособа-лізингоодержувач не сплатила лізингові платежі за графіком з листопада 2015 року по січень 2016 року.

18.01.2016 року ТОВ направив на її адресу вже третю вимогу про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу, що становила 98 567,40 грн, у тому числі 96 462,75 грн несплачених лізингових платежів та 2 104,65 грн штрафних санкцій, а також повідомив, що відмовляється від договору.

Оскільки вимога не була виконана, 10 березня 2016 року приватний нотаріус  вчинив виконавчий напис про повернення об`єкта фінансового лізингу - транспортного засобу.

25.03.2016 року державний виконавець вже виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису, проте автомобіль й примусово не вдалося повернути. У результаті транспортний засіб оголошено в розшук.

Окрім того, у зв`язку з невиконанням фізособою-лізингоодержувачем умов договору та неповерненням об`єкта лізингу ТОВ звернулося до суду про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг.

Сума заборгованості заявлена до стягнення суду становила 2 426 526,05 грн (включаючи прострочені лізингові платежі, платежі за користування автомобілем після розірвання договору та штрафні санкції разом з інфляційними втратами та 3% річних).

Перша інстанція засумнівалася та відмовила у стягненні цієї суми, оскільки ТОВ-лізингодавцем не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо права власності на об`єкт лізингу в період з часу розірвання договору 04.02.2016 року по час розгляду справи, будь-яких відомостей щодо реєстрації права власності, зокрема копії договору купівлі-продажу автомобіля, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості встановити власника об`єкта лізингу та в чиєму користуванні він перебував після розірвання договору.

Втім, апеляційна інстанція та ВС надали перевагу умовам договору та стали на бік ТОВ-лізингодавця.

 

Важливо! У справі №357/15432/15-ц  Верховний Суд   зробив висновок: «Наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто у разі розірвання договору лізингу не внесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкта лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність».

 

Водночас у постановах від 03.07.2018 р. у справі №904/6270/16, від 13.05. 2019 р. у справі №924/569/18, від 17.05. 2019 р. у справі №924/570/18 Верховний Суд,  виходячи з аналогічних положень договору, погодився з висновками про те, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу. Отже, сторони договору лізингу погодили його умови щодо розміру плати за користування об`єктом лізингу після розірвання договору, а відповідний обов`язок зі сплати випливає зі загальних умов, які визначають право особи, якій не повернуто річ після розірвання договору, вимагати від особи, яка безпідставно користується цією річчю, відшкодування плати за весь час користування цією річчю, що є способом захисту майнових прав власника.

 

Автомобіль чи його вартість, якщо у договорі обидва варіанти?

На що має право ТОВ-лізингодавець у разі розірвання договору – на несплачені платежі за користування лизіингоодержувачем  до дати розірвання, на платежі за користування ТЗ після розірвання та до моменту повернення ТЗ лізингодавцю та/або на повернення лише самого авто лізингодавцю?

ВС виходив з таких міркувань.

На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. У зв`язку із чим ТОВ-лізингодавець скористався своїм правом на відмову від договору та просив фізособу-лізингоодержувача погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу.

Загалом ВС наголошує, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) одночасно, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати. Позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Водночас у нашому договорі сторони врегулювали свої відносини так, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу – це у разі користування ТЗ після розірвання договору лізингу.

За умовами договору лізингу до структури лізингових платежів входили відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісії; про наявність у складі структури лізингових платежів такої складової, як плата за фактичне користування предметом лізингу, не йдеться в досліджених судом документах.

Тому суд задовольнив вимоги про стягнення заборгованості за договором в частині стягнення з фізособи-лізингоодержувача заборгованості за платою за користування об`єктом лізингу до припинення дії договору з урахуванням штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

А оскільки фізособа не повернула автомобіль вже після розірвання договору та отримання повідомлення про це від ТОВ-лізингодавця, лізингові платежі сплатив лише частково, то ВС вважає, що поряд з цим підлягає стягненню й різниця між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились не сплаченими. А ця сума становить 1 816 533,46 грн.

ВС презюмував: сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ-лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу, а цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов`язковість виконання, зміст якого в силу ст. 628 ЦКУ становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

А що сталося з автомобілем? У такому разі автомобіль залишається власністю фізособи-лізингоодержувача. Адже, як сказав вище ВС, або повернення предмету лізингу, або отримання  відшкодування його вартості. Тож суд задовольнив відшкодування вартості разом зі заборгованістю за лізинговими платежами до розірвання договору лізингу (штрафом, пенею, інфляційними та 3% річних). Тому для такого випадку ТЗ як предмет лізингу поверненню лізингодавцю не підлягає.

***

УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Автор: Канарьова Наталія

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Право і відповідальність/Судова практика

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Судова практика»