Постанова ВС від 03 серпня 2021 р. справа №508/1190/17
Ми всі маємо право написати заяву на звільнення. Втім, багато хто хоча б один раз ставив собі питанням, а що саме слід написати у цій заяві? Який текст є правильним для прийняття того рішення роботодавцем, якого бажає працівник? Тим більше в такій складній ситуації, коли причиною звільнення є дії самого роботодавця…
В коментованій справі працівниця подала заяву, якою вона просила: «звільнити мене займаної посади начальника управління соціального захисту населення Миколаївської райдержадміністрації, за власним бажанням відповідно до п. 3 ст. 38 терміново з 08.11.2017 року, як таку що має двох дітей до 14 років» та додано копії свідоцтв про їх народження.
Як бачимо, працівниця не схотіла «відпрацьовувати» 2 тижні з дати подання заяви до дати звільнення. Дійсно, правила ч. 3 ст. 38 КЗпП дозволяють працівнику самостійно визначити ним строк розірвання трудового договору, якщо причиною такого звільнення є невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Проте залишається одне питання, відповіді на яке немає в заяві про звільнення.
Що порушив роботодавець?
Керівник підприємства, який отримав цю заяву, теж не зрозумів зміст претензій.
Він зрозумів одне – працівниця виявила бажання звільнитись з підприємства. І склав наказ про таке звільнення.
Але, оскільки він не був згоден з тим, що мали місце порушення, зазначати їх як причину звільнення в цьому наказі керівник не став. В цьому документі було зазначено, що працівницю звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП у зв'язку з доглядом за дітьми до 14 річного віку.
І треба сказати, що підстави вважати себе ні в чому неповинним, у керівника як представника роботодавця були. Адже потім, коли справа дійшла до суду, він послався на Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №15-24-012/0337, складений ГУ Держпраці в Одеській області в період з 23.11.2017 р. по 27.11.2017 р. за фактом звернення працівниці. Цим Актом підтверджується відсутність порушень законодавства про працю!
Отже, за відсутності підтверджених порушень трудового законодавства, а також того, що працівниця не конкретизувала їх й у своїй заяві, роботодавець звільнив її за ст. 38 КЗпП, проте без посилання на ч. 3.
Працівницю це не влаштувало, вона хотіла звільнення при якому роботодавця було б визнано винним і покараним, і тому звернулася спочатку до Держпраці, а потім і до суду. Якому довелося наново проаналізувати зміст претензій працівниці.
На запитання суду, які саме порушення мала на увазі працівниця, вона відповіла, що йдеться про порушення її права на відпустку та щодо невиплати квартальної премії. Проте в заяві вона про це не зазначила!
І це той нечастий випадок, коли рішення всіх трьох судових інстанцій було однаковим.
Що ж робити роботодавцю, який не розуміє подану заяву про звільнення?
ВС підтримав суди попередніх інстанцій.
По-перше, він наголосив, що навіть у разі, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.
Тобто, керівник, коли склав наказ про звільнення працівниці і самостійно змінив підставу для звільнення, порушив закон.
А що ж він мав зробити насправді? При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, зазначених в заяві, він може відмовити у розірванні трудового договору.
Єдиний випадок, коли у звільненні відмовити не можна, це перша і друга частини ст. 38 КЗпП. Як ми вже зазначили на початку цієї статті, право звільнитися є в кожного. Проте єдиний випадок, коли для цього достатньо лише заяви (тобто бажання) працівника і не потрібно жодних інших підстав та підтверджень, це власне бажання «в чистому вигляді».
Якщо працівник претендує на інші варіанти – вони повинні бути обґрунтованими.
При цьому, вказання працівником конкретних випадків порушення трудового законодавства має надалі наслідки:
- або підтвердження даних фактів роботодавцем та звільнення працівника на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП,
- або ж невизнання власником зазначених порушень та відмову у розірванні трудового договору відповідно до зазначеної норми.
По-друге, ВС наголошує, що саме лише зазначення у заяві про звільнення працівником посилання на ч. 3 ст. 38 КЗпП без конкретизації фактів порушення роботодавцем законодавства про працю не може свідчити про наявність безумовного обов'язку останнього звільнити працівника відповідно до приписів цієї норми трудового законодавства.
ВС вважає, що оскільки працівниця не навела у своїй заяві про звільнення конкретних фактів порушення роботодавцем законодавства про працю, які останній міг би визнати або відхилити, суд приходить до переконання, що у роботодавця взагалі не було підстав для звільнення працівниці за ч. 3 ст. 38 КЗпП на підставі поданої нею заяви.
Проте! Зважаючи на волевиявлення працівниці на звільнення за власним бажанням, причому у найкоротший строк, визначений нею у заяві, як такої, що має дітей, які потребують догляду до досягнення ними чотирнадцятирічного віку, ВС визнав таке звільнення законним, а дії роботодавця для такої нестандартної ситуації – цілком прийнятними для припинення трудового договору за ст. 38 КЗпП.
Тобто, оскільки було встановлено, що звільнитися працівниця все ж таки бажала, і мала серйозні підстави для того, щоб зробити це швидко, ВС не став скасовувати це звільнення. І не змінив його підставу. Отже, покарати роботодавця у працівниці не вдалося.
Поради і висновки
Отже, при складенні заяви про звільнення працівнику доцільно враховувати кілька важливих порад:
- у заяві працівника про звільнення слід обов'язково зазначити дату звільнення, яка є останнім днем роботи, особливо, якщо працівник обирає такі підстави, яка не вимагають відпрацювання двох тижнів,
- якщо працівник звільняється через порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, то навіть, якщо ви вголос проговорили всі ці нюанси і як працівнику, так і роботодавцю відомі причини конфлікту, все ж працівнику бажано вказати не лише посилання на ч. 3 ст. 38 КЗпП, а й пояснити, про які саме порушення йдеться (перелічити їх);
- якщо є можливість, до заяви треба додати хоча б копії документів, які підтверджують зазначені в заяві порушення.
І вже отримавши таку заяву, роботодавець буде приймати рішення: чи є він винним перед вами, чи може він вас звільнити із зазначених в заяві підстав, чи, можливо, він не визнає згадані порушення та відмовить у звільненні. Але за таких умов, змінити самостійно підставу для звільнення роботодавцю не вдасться.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
