«Вісник. Офіційно про податки»
Минулого разу ми розібрали алгоритм дій особи, яку намагаються викликати для допиту як свідка. Логічним продовженням отримання виклику буде явка за ним. І хоча сам процес допиту видається досить простим, – слідчий ставить запитання, свідок відповідає на них, – варто врахувати кілька моментів.
Насамперед: прибувати для допиту потрібно лише разом з адвокатом, який простежить за тим, щоб усе відбувалося законно. Участь у допиті без адвоката – виняток, навіть за тих умов, коли Вам здається, що Вам ніщо не загрожує.
Повноваження слідчого (прокурора) та право не робити те, що не передбачено законом
Маючи право проводити слідчі дії, в тому числі й допити, слідчий (прокурор) мають право проводити їх лише у тих кримінальних провадженнях, проведення досудового розслідування у яких їм доручено.
Тому одночасно з відсутністю у слідчого прямо передбаченого КПК України обов’язку підтвердити свої повноваження існує конституційне (ст. 19 Конституції України) право свідка не робити того, що не передбачено законом, а саме: надавати відповіді на запитання слідчого, повноваження якого не підтверджені.
Як би не наполягав на цьому слідчий – його повноваження в конкретному кримінальному провадженні не презумуються. Інакше б не існувало цілої низки норм, які б зобов’язували слідчого додавати до своїх клопотань до слідчого судді актуальні витяги з ЄРДР.
Тому в умовах такої патової ситуації, на нашу думку, свідок має право не відповідати на запитання слідчого, який не підтвердив своїх повноважень у конкретному кримінальному провадженні (хоча, звісно, і не зобов’язаний був це робити).
Варто пам’ятати, що це – не відмова давати свідчення (частина законної процедури), а реалізація права не робити того, що не передбачено законом.
В разі проведення допиту оперативним співробітником мають бути підтверджені вже не тільки повноваження самого слідчого, але й оперативного співробітника: він зобов’язаний діяти на підставі доручення слідчого. Отже, свідок має право вимагати пред’явлення оперативним співробітником такого доручення.
Право не свідчити проти себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї (ст. 63 Конституції України, ст. 18, 66, 224 КПК України)
Перед початком допиту слідчий (прокурор) мають повідомити «у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні» особа допитується.
На відміну від норм, що регулюють зміст повістки про виклик, ст. 66 КПК України не обмежує свідка в праві знати більше ніж номер кримінального провадження.
Тому свідок має право вимагати від слідчого більш детальних пояснень: номер кримінального провадження; номери статей кримінального кодексу, за якими здійснюється провадження; обставини, які слугували підставою для виклику його для допиту (саме це і означає «в зв’язку з чим… »).
Не виконавши цього, слідчий фактично перешкоджає свідку в реалізації його права не свідчити проти себе та близьких родичів, оскільки не знаючи обставин провадження, свідок не завжди може судити про те, наскільки ці обставини та відповіді щодо них стосуються його самого і вищевказаних «захищених» груп осіб.
В будь-якому випадку директор, головний бухгалтер – особи, які є відповідальними за правильність і повноту нарахування та сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а отже, будь-які запитання на допиті у кримінальному провадженні за ст. 205 та 212 КК України можуть розцінюватись ними як такі, що стосуються їх безпосередньо.
ПОРЯДОК ДІЙ НА ДОПИТІ
Якщо у Вас не залишилось запитань щодо повноважень слідчого або щодо обставин, про які він Вас запитує, або Ви в будь-якому випадку вважаєте, що можна перейти до безпосередньої процедури допиту, то варто знати, що діяти Ви зможете, скориставшись одним із нижчевикладених способів:
- Давати розгорнуті відповіді на запитання.
- Давати якомога більш короткі чіткі відповіді (аж до «Так», «Ні», «Не знаю» і подібні).
- Відмовитися свідчити (якщо це передбачено ст. 63 Конституції України).
Способи 1, 2 доцільні лише в присутності адвоката, за погодженням з ним і лише, якщо такий спосіб є частиною стратегії надання правової допомоги. З огляду на індивідуальність обставин їх використання в рамках цієї публікації немає сенсу їх розглядати.
Тому розглянемо спосіб №3, який,враховуючи особливості досудового розслідування у податкових кримінальних провадженнях, ми радимо використовувати в усіх інших випадках.
ВАЖЛИВО
Відмова надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України:
- не є кримінально караною відмовою, якщо існують законні підстави для застосування цієї норми (наприклад, див. пояснення щодо осіб, відповідальних за сплату податків);
- відмова надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України не є визнанням винуватості (особливо за умов неповідомлення слідчим про обставини, які слугували підставою для виклику). Це спосіб недопущення порушення своїх прав.
Слід пам’ятати, що на відміну від випадку допиту підозрюваного слідчий, отримавши відмову свідка відповідати на запитання, обґрунтовану ст. 63 Конституції України, не зобов’язаний припиняти допит, а тому намагатиметься «розговорити» свідка. Тому в жодному випадку не можна підтримувати його ініціативу розпочати розмову щодо обставин провадження чи інших тем.
Запобігти цьому може власноручне викладення своїх відповідей (особливо, якщо вони полягають у посиланні на ст. 63 Конституції України).
У такого способу спілкування зі слідчим є свої переваги:
- Немає необхідності вступати у розмови із слідчим (слідчий оголошує записані ним запитання, свідку достатньо написати текст відмови у протокол);
- Власноручне написання тексту відмови змушує слідчого також ставити запитання шляхом власноручного їх внесення до протоколу. Здебільшого запитання слідчого об’ємні і потребують докладання зусиль і часу, щоб внести їх до протоколу. «Відповідь» набагато коротша і її надати простіше.
- Дає змогу сформулювати та продумати відповідь без втручання слідчого.
Насамкінець хотілося б наголосити на типовій помилці осіб, які вирішили скористатися правовою допомогою адвоката: вони вважають, що, надаючи правову допомогу, адвокат і на запитання слідчого відповідатиме за них. Адвокат не має такого права. Тому під час допиту радимо бути уважними і прислухатися до заперечень, уточнень, реплік адвоката. Особливо тих, які начебто адресовані слідчому, оскільки насправді вони призначені саме для Вас. І саме в них міститься та порада, підказка, яку адвокат не може надати Вам безпосередньо.
Микита Задорожний, адвокат