Коментар до Постанови від 25.04.2018 р., справа №2а-15055/12/2670
На сьогодні чинне законодавство не залишило вибору органам державної влади або місцевого врядування і вимагає від них обов'язкового оприлюднення прийнятих такими органами рішень та їх проектів, у т.ч. й на офіційних веб-сайтах.
Водночас, електронний документообіг дійшов не до всіх, ці нормативні акти потрібні як у разі звернення до тих чи інших органів державної влади або місцевого самоврядування при поданні заяв, звернень тощо, так і у разі вирішення спору в суді.
А як і в кого їх отримати на папері?
Процедура доступу до нормативних актів в Україні
Відповідно, процедура доступу до інформації щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування є вкрай важлива і для громадян, і для підприємців та юросіб.
Такий доступ забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
- в офіційних друкованих виданнях;
- на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
- на інформаційних стендах;
- будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Чи є способи отримання публічної інформації взаємовиключними або можуть використовуватись запитувачами одночасно? Чи можна й отримувати інформацію із загальнодоступних джерел за письмовими запитами?
Дійсно, іноді інформацію, поширену в загальнодоступних джерелах, краще перевірити.
Наприклад, у разі потреби в отриманні інформації про наявність безкоштовних ліків (за медичними закладами або за каталогом лікарських засобів) її можна дізнатись на веб-сайті. При цьому, зрозуміло, що така інформація може бути неактуальною на певний момент, тож виникає потреба звернутись із запитом до відповідного органу МОЗ.
Інший приклад. Жителі района міста чи села/селища діналися про те, що земельна ділянка, розташована поруч, передана під будівництво будівельній компанії. А самі жителі міста чи села мали певні плани на цю землю — планували створити ОСББ, отримати земельну ділянку у користування чи для інших цілей (обслувування житлового будинку, безоплатна приватизація тощо), зробити дитячий ігровий майданчик, інше.
Звісно, що передача земельної ділянки під будівництво оформляється (погоджується) відповідним рішенням міської, сільської, селищної ради, яке обов'язково оприлюднюється на веб-сайті. Однак тут ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" прямо вказує і на оприлюднення, і на надання такої інформації за запитами.
Що говорить Закон
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону №2939-VI «Про доступ до публічної інформації»).
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 7 Закону "Про інформацію").
Орган державної влади чи місцевого самоврядування наділений правом відмови у наданні інформації, але у виключних випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2939;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 Закону № 2939 фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону №2939.
Суть коментованої судової справи
Проблема виникла через те, що розпорядник публічної інформаії (ВУЗ) не лише відмовив у наданні інформації, а й послався на те, що відповідні документи є в загальнодоступних джерелах, де кожен має можливість ознайомитись з ними.
Як не дивно, але суд першої інстанції надав відмові розпорядника публічної інформації доволі незвичного змісту - вказівка у листі-відповіді розпорядника на можливість ознайомлення з відповідними документами із загальнодоступного джерела не може розглядатись як неправомірна відмова в наданні інформації в розумінні ч. 2 ст. 22 Закону №2939-VI, а є роз'ясненням про додаткові способи отримання публічної інформації.
Апеляційна інстанція цілком підтримала такий висновок. А ось Верховний суд вирішив інакше.
ВС наголошує: форму та спосіб отримання інформації обирає її запитувач.
Перше, на що суд звернув увагу, так це поняття «загальнодоступні джерела інформації».
За змістом ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
При цьому під визначенням «загальнодоступні джерела інформації», зокрема, розуміються: довідники, адресні книги, реєстри, списки, друковані засоби масової інформації, засоби телерадіомовлення та інші подібні джерела інформації, у тому числі з використанням мережі Інтернету.
Цікавим є й те, що Закон «Про доступ до публічної інформації» забезпечує два шляхи доступу до інформації: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію.
Тому, на думку суду, оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов'язку надати публічну інформацію на запит.
Таким чином, посилання розпорядника інформації на її розміщення у мережі Інтернет на сторінці розпорядника безумовно порушує право особи на отримання інофрмації, у якій вона зацікавлена.
Окрім того, колегія суддів ВС зауважує, що доступ до інформації може забезпечуватися як шляхом надання копій документів (ч. 2 ст. 21 Закону №2939-VI), так і шляхом перегляду документів за місцезнаходженням розпорядника інформації та шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації.
Необхідно враховувати, що розпорядник інформації зобов'язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI).
Однак оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов'язку надати публічну інформацію й на письмовий запит.
ВС вказує на те, що аналіз ч. 2 ст. 34 Конституції України, положень Законів "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації" в цілому свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд джерела отримання запитуваної інформації, а саме через письмовий запит чи в інший спосіб. Це стосується також і форми запитуваної інформації: паперова чи електронна.
Від себе додамо, що відповідні спосіб та форма отримання публічної інформації, місце ознайомлення з нею особа-запитувач обирає та прямо вказує у тексті запиту про її надання.
Висновки:
У разі, якщо вам неправомірно відмовлено у наданні відповідної інформації, то за судовим рішенням, яким відмова визнана протиправною, фактично зобов’язано розпорядника публічної інформації надати відповідь у повному обсязі. І хоча в таких випадках, як правило, не вимагається повторного звернення, ми би радили нагадати про прийняте судове рішення та повторити свої вимоги, наведені у поданому раніше запиті.