ЮРЛІГА розповідає, що відповідно до документа географічне зазначення – це назва місця, з якого походить товар. Назви таких товарів захищаються законом в системах національного і міжнародного права.
Для гармонізації українського законодавства з правом ЄС, автори законопроекту пропонують:
- закріпити нове визначення ряду термінів;
- уточнити умови надання правової охорони географічному зазначенню і підстави для відмови;
- визначити умови надання правової охорони омонімічним географічним зазначенням;
- уточнити коло осіб, що мають право на держреєстрацію зазначень;
- переглянути вимоги до заявки на реєстрацію;
- удосконалити порядок проведення експертизи заявок;
- визначити вимоги до техумов відповідності товару, для якого заявляється зазначення;
- уточнити перелік прав і обов'язків, що випливають із держреєстрації.
Так, право на державну реєстрацію географічного зазначення має об'єднання осіб, які в зазначеному географічному місці виробляють товар та/або видобувають, та/або переробляють сировину для товару, особлива якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені цим географічним місцем.
При цьому об'єднання осіб означає будь-яку сукупність осіб незалежно від її організаційно-правової форми або складу.
Одна фізична або юридична особа має право на реєстрацію географічного зазначення лише, якщо:
- вона є єдиним виробником, який бажає подати заявку на реєстрацію географічного зазначення;
- географічна територія, на якій здійснюється виробництво (видобування) та/або переробка, та/або приготування товару, має характеристики, які суттєво відрізняються від прилеглих територій, або характеристики товару відрізняються від товарів, вироблених на прилеглих територіях.
Крім того, пропонується доповнити Закон «Про охорону прав на зазначення походження товарів» ст. 9-1 відповідно до якої специфікація товару повинна містити:
- найменування, яке заявляється на реєстрацію як назва місця походження товару або географічне зазначення;
- назву та опис товару, в тому числі, якщо це доречно, сировини, та основні фізичні, хімічні, мікробіологічні і органолептичні характеристики товару;
- межі географічного місця, де виробляється товар, і, якщо це доречно, територію виробництва сировини, якщо вона є більшою або іншою за територію виробництва товару;
- докази того, що товар походить з відповідного географічного місця;
- опис способів виробництва товару, в тому числі специфічних умов і незмінних місцевих способів виробництва товару у разі їх існування, а також інформацію про пакування, якщо заявник вирішить та обґрунтує, що пакування товару повинне здійснюватися саме у визначеному географічному місці з метою збереження якості чи гарантування справжності товару чи забезпечення контролю;
- відомості про взаємозв'язок особливої якості або інших характеристик товару з географічним середовищем;
- назву та адресу спеціально уповноваженого органу (органів) щодо заявленого товару та географічного місця, з якого цей товар походить, та зазначення їх спеціальних повноважень;
- особливі правила маркування товару.
Зміна законодавства у сфері охорони географічних вказівок передбачена у рамках зобов'язань, що виникли після ратифікації Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом.
У своєму висновку від 29 серпня 2019 року Головне науково-експертне управління звернуло увагу на те, що даний проект дублює проект Закону №6023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень», який 13 березня 2018 року був прийнятий за основу у першому читанні і який у цьому скликанні зареєстрований за №1065 від 29 серпня 2019 року.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 106 Регламенту ВР «прийняті Верховною Радою попереднього скликання в першому чи наступних читаннях законопроекти, але не прийняті в цілому, готуються і розглядаються Верховною Радою нового скликання за процедурою підготовки до другого читання, встановленою цим Регламентом».