Право встановлення ліміту каси можна передати керівнику відокремленого підрозділу

Коментар до Постанови ВС від 23.05.2018 р., справа №1170/2а-3217/12 

Ліміт каси – старі та нові правила

Як усі пам’ятають, правила встановлення ліміту каси в національні валюті на підприємствах, їх відокремлених підрозділах до кінця 2017 року було передбачено Положенням №637.

Так, відповідно до абз. 3 п. 5.2 Положення №627 підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками, та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з абз. 1 п. 5.8 цього Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. 

Які готівкові кошти не вважалися понадлімітними? 

За п. 5.9 Положення № 637, готівкові  кошти не вважалися понадлімітними в день їх надходження,  якщо  вони  були  здані   в   сумі,   що   перевищує встановлений  ліміт  каси,  до  обслуговуючих  банків  не  пізніше наступного робочого дня банку або  були  видані  для  використання підприємством   відповідно   до  законодавства  (без  попереднього здавання їх до банку і  одночасного  отримання  з  каси  банку  на зазначені  потреби)  наступного  дня  на потреби,  які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважалися  понадлімітними  в  день  їх  надходження  й ті готівкові кошти,  що надійшли до  кас  підприємств  у  вихідні  та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси,  до обслуговуючих банків наступного робочого  дня  банку  та  підприємства   або  були  видані  для  використання  підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і  одночасного  отримання  з  каси  банку  на  зазначені  потреби) наступного робочого дня на потреби,  які  пов'язані  з  діяльністю підприємства.

Зверніть увагу: аналогічні положення містяться у п. 50, 53, 54 Положення №148, яке діє з 05.01.2018 р. При цьому нагадаємо, що, завдяки змінам, внесеним до цього Положення постановою НБУ №54,  суб'єктам господарювання до 30 червня 2018 року (включно) треба:

1. розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм цього Положення;
2. користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до 01.06.2018 р.

Тобто, для тих, хто не переглянув ліміт каси у 2018 році, до 30.06.2018 р. актуальним залишається ліміт, встановлений раніше, згідно із Положенням №637. 

Хто має затверджувати ліміт каси? 

Нагадаємо, що відповідно до абз. 1 та 2 п. 5.2 Положення №637, установлення ліміту каси проводилось підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписувалось головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). 

Установлений ліміт каси затверджувався внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. 

Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлювався і доводився до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юрособи. Аналогічне правило закріплено й у абз. 2 п. 50 Положення № 148. 

Окрім того, як було сказано у п. 7.21 Положення № 637, під час перевірки дотримання підприємством ліміту каси визначався наявність самостійно встановленого ліміту каси та відповідність його розрахунку, уточнювався за наказами, розпорядженнями чи іншими розпорядчими документами суми самостійно доведених підприємством лімітів кас своїм відокремленим підрозділам. Аналогічні вимоги містяться й у п. 58 Положення № 148.

Отже, питання затвердження ліміту та, відповідно, повноважень особи, яка підписує відповідні внутрішні розпорядження/накази, є дуже важливим. Адже, підпис на таких документах неуповноваженої особи є порушенням їх складання. Що контролюючими органами прирівнюється до відсутності документів як таких. 

Відповідно, ліміт каси в такому випадку є нульовим, що може призвести до появи понадлімітної готівки в касі. А за п. 1 Указу №436, за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі передбачена відповідальність — у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Так і сталось у коментованій нами судовій справі.

Що виявила ревізія та як цим скористалися податківці

Державне підприємство самостійно власними наказами встановило ліміти зберігання готівки в касах підприємства, а у підконтрольних установах та самостійних відокремлених підрозділах — розпорядженнями про надання права підпису фінансових документів. 

Відзначимо, що таке державне підприємство є юрособою, засноване на державній власності і належить до сфери управління органу державної влади, яка є його засновником. 

І одне з таких розпоряджень щодо підконтрольної установи потрапило на очі Дерфінінспекції. 

Цим документом було надано одному з керівників такої установи право підпису всіх наказів, розпоряджень та фінансових документів, які стосуються діяльності підприємств та установ, керуючись яким він встановлював та уточнював ліміти залишку готівки в касі протягом 2010-2012 років.

Однак, під час ревізії Держфінінспекція виявила, що правочини щодо встановлення лімітів зберігання готівки в касі підприємства, а саме - накази №73 від 24.02.2010 р., №146 від 10.03.2011 р. та №174 від 14.03.2012 р., якими встановлювались та збільшувались ліміти залишку готівки в касі, не відповідають загальним вимогам здійснення правочинів, які передбачені ст .202, 203 ЦКУ.

Простіше кажучи, перевіряючі вирішили, що ці накази складені неправильно, бо їх підписала особа, яка не мала на це права. У акті ревізії зазначено, що особа, яка підписала накази, не мала необхідного обсягу дієздатності, передбаченої ч. 2 ст. 203 ЦКУ та відповідно до ст. 215 ЦКУ такі накази визнано недійсними.

Тому, під час здійснення ревізії посадові особи Держфінінспекції дійшли висновку, що накази керівника підконтрольної установи про встановлення ліміту каси є такими, що не видавались, а ліміт каси - не встановлювався, і відповідно до п. 5.8 Положення №637 вважається нульовим.

На підставі цього акту ревізії, податковими органами прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовані фінансові санкції на суму понад 1 млн грн.

ВС "ЗА" належну передачу повноважень

ВС цілком підтримав позиції попередніх судів про безпідставність застосування санкцій податківцями, а саме:

1. керівник державного підприємства має право або самостійно, або з передачею відповідних повноважень іншій посадовій особі підконтрольної установи встановлювати ліміт залишку готівки в касі,
2. при виданні відповідних розпоряджень керівник державного підприємства має чітко вказати на те, що керівник підконтрольної установи має право крім підпису наказів, розпоряджень та фінансових документів, які стосуються діяльності підприємств установ, також й на встановлення/зміну ліміту залишку готівки у касі.

Інакше, накази вважатимуться виданими поза межами повноважень, а ліміт залишку готівки в касі — нульовим.

Висновки:

З огляду на наведені рішення судів у коментованій нами справі,  слід дуже уважно слідкувати за тим, хто встановлює ліміт каси у відокремлених підрозділах. При цьому, керівники підприємств, які використовують готівку у своїй діяльності, повинні або самостійно затверджувати накази про встановлення/зміни ліміту залишків готівки у касі, або передати повноваження на таке затвердження керівникам відокремлених підрозділів. Про таку передачу повноважень треба скласти спеціальний наказ або розпорядження по підприємству (за підписом керівника підприємства).