Насьогодні, не зважаючи на те, що багато хто в ЕС отримали тимчасовий захист, вони й надалі продовжують працювати віддалено та, відповідно, отримають зарплату на свої українські банківські рахунки. А оскільки війна триває четвертий місяць, то цілком очевидно, таких біженців цікавить питання — чи оподатковуються такі доходи на території країни, де вони фактично перебувають, якщо мине півроку після прибуття?
В Україні правила оподаткування доходів, отриманих із джерела в нашій країні, для фізосіб (будь-яких) встановлює Податковий кодекс. Він же ж встановлює і таке поняття як «резидент» або «нерезидент», та «уникнення подвійного оподаткування». Саме вони будуть ключовими для мігрантів до кінця війни і в подальшому.
Які фізособи вважаються резидентами в Україні
Відповідно до пп. 14.1.213 ПКУ резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Здавалося б, що може бути простіше? Але ми знаємо, що це не так просто. Адже в нашій країні крім фактичного місця проживання існує ще реєстрація місця проживання. І більшість мігрантів в українських базах даних зареєстровано як ті, що проживають в Україні!
Зрозуміло, що коли півроку з переїзду мине, знову ж таки, більшість отримає документи про тимчасове проживання в тій країні, до якої переїхало. Але такі мігранти отримають ці документи за спеціальною схемою, як біженці. І досить часто вони щодня знаходяться перед вибором, повернутися вже додому чи ні. Тобто, про те, щоб остаточно залишитися жити за кордоном, мріє не дуже велика частина наших вимушених мігрантів. Тож, чи можна вважати біженця тим, хто має місце проживання за кордоном? Тим більше, що біженці, як правило, отримують документи про тимчасовий дозвіл на проживання за кордоном – про постійне проживання поки що мови немає.
Ситуація ускладняється тим, що місце проживання це не єдина ознака резидентства!
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
А якщо навіть мігрант не зареєстрований за місцем проживання в Україні (буває і таке), ще однією визначальною ознакою є, наприклад, основне місце отримання доходів. Фізособа вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Наприклад, якщо людина продовжує працювати на українське підприємство дистанційно з-за кордону, а в ЄС отримує лише значно меншу соціальну допомогу (або взагалі її не отримує), то зрозуміло, що найбільш важливою з точки зору економічних інтересів для такої людини залишається Україна!
Проте, буває і так, що людина працює і на українського, і вже на закордонного роботодавця. Тобто, економічно важливими для неї зараз є обидві країни. Але в Україні така людина полишила квартиру, членів родини (мігрантами, як правило, є жінки, в багатьох з яких чоловіки, брати, батьки залишилися в Україні). Тому зрозуміло, що Україна залишається для них місцем, із якими вони тісно зв’язані особистими зв’язками.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
На цьому правилі ми б хотіли наголосити!
Бо півроку з дати переїзду мине дуже швидко, і податківці, які зараз повернулися до документальних перевірок, почнуть питати, особливо у підприємців-єдинників, що в них із резиденстким статусом.
Так от – півроку за кордоном для втрати статусу резидента України, звісно, важливі. Але тільки для того випадку, якщо у вас немає реєстрації («прописки») в Україні і якщо ви не зможете аргументувати, що Україна була і залишається для вас центром життєвих інтересів.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто, буквально – якщо ви ФОП, зареєстрований в Україні, і зі своїх підприємницьких доходів продовжуєте подавати звітність та платити податки в Україні (нехай і з застосуванням правил уникнення подвійного оподаткування) – за ПКУ ви можете вважатися резидентом України.
Ну, і не треба забувати про останнє правило.
Якщо наведених вище аргументів не вистачає і неможливо визначити резидентський статус, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Тож, до зміни громадянства (та навіть і після цього) у фізосіб є багато можливостей довести свій резиденстський статус в Україні. Інша справа, що раніше це не було настільки актуально для такої кількості громадян.
Уникнення подвійного оподаткування
Оскільки ми говоримо про ситуацію з біженцями, які після 24.02.2022 року перебувають у різних країнах, у т.ч. країнах ЕС, то якщо взяти до уваги типові Договори (Угоди) про уникнення подвійного оподаткування, вони також для визначення податкового резидентства керуються наведеними вище вимогами.
Розглянемо цю проблему на прикладі біженця в Іспанії.
Якщо звернутись до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Іспанією, ситуація складається наступна.
Податкове резидентство фізособи, яка має постійне місце проживання в обох Договірних Державах, визначається з врахуванням таких вимог, зокрема, як:
а) ця особа вважається особою з постійним місцем проживання в Договірній Державі, в якій вона має постійне житлом (якщо постійне житло в обох державв — то визначальним є центр життєвих інтересів особи);
b) якщо неможливо визначити Договірну Державу, в яких ця особа має центр життєвих інтересів, або якщо вона не має у своєму розпорядженні постійне житло в жодному з Договірних Держав, вона вважається особою з постійним місцем проживання в тому Договірній Державі, де вона зазвичай проживає;
с) якщо воно зазвичай проживає в обох Договірних Держава або якщо вона зазвичай не проживає в жодному з них, воно вважається особою з постійним місцем проживання в тій Договірній Державі, громадянином якої вона є;
Перші півроку фізособа проживає на території Іспанії, але має місце реєстрації в Україні (навіть за умови часткового чи повного руйнування житла!).
Нехай навіть така фізособа отримує тимчасовий захист та певні права, а саме:
- працювати як за трудовим договором, так і як фізична особа-підприємець
- на отримання соціальної допомоги,
- на медичне обслуговування,
- на освіту дітей на рівні з громадянами Іспанії.
Через отримання таких доходів (а як не крути, це доходи, бо на таких біженців Іспанія витрачає державні кошти) є ймовірність того, що Іспанія може бути визнана країною життєвих інтересів українських біженців, а отже, країною резидентства. Причому, не лише вітчизняними податківцями.
А вже коли така людина отримає документ про тимчасове проживання в Іспанії, проблема із визначенням резидентского статусу стане ще гострішою.
Зрозуміло, що це міжнародна проблема. І статус таких осіб вимагає особливого підходу до вимог податкового резидентства з тим, щоби українські біженці залишалися податковими резидентами України.
Зокрема, міністерка соціальної політики Марина Лазебна звернула увагу на те, що для захисту трудових прав українців, переміщених до інших країн, необхідно обговорювати можливість для них залишатись податковими резидентами України, або принаймні, щоб за них сплачувались в Україну соціальні внески, щоб в подальшому люди мали необхідний стаж для пенсійного забезпечення та інші соціальні гарантії
Наголосимо: на сьогодні питання можливості визнання різними країнами одночасно податковим резидентами українських біженців залишається відкритим. І лише змінами у чинному законодавстві України його не вирішити. Тобто, українські податківці можуть погодитися вважати всіх біженців українськими резидентами. Але чи погодяться із цим податківці в країні, куди ці біженці тимчасово переїхали? Чи не вимагатимуть вони сплачувати в такій країні податки з українських доходів?
Тому, Мінсоцполітики ще у квітні 2022 року запропонувало вирішити цю колізію та напрацювало звернення з пропозицією спільної розробки довгострокової транскордонної політики захисту прав українців, які перемістились до інших країн. Проте, чи буде прийнята відповідна міжнародна угода і хто її підпише та ратифікує – наразі невідомо.
Між тим проблема вже існує і її треба вирішувати. Починаючи з 184 дня біженці на території Іспанії можуть бути визнані податковими резидентами Іспанії, тож без відповідного рішення ЕС тут не обійтись.І по суті, все описане вище, буде застосовуватись й до біженців в інших країнах з урахуванням міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування між країною-прийняття та Україною.
Чи можна із податківцями домовитися?
Можна! Не варто забувати про те що ПКУ надає можливість визначення податкового резидентства за процедурою взаємного узгодження.
Так, раніше Законом у № 466 ПКУ було доповнено новою ст. 108-1, якою запроваджено порядок проведення процедури взаємного узгодження.
Якщо особа вважає, що в результаті дії або рішення відповідного органу влади іншої країни вона піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, що не відповідає положенням міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, вона може подати заяву про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження в порядку, визначеному ст. 108-1 ПКУ.
Право на подання заяви про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, передбаченою цією статтею, мають особи (резиденти або нерезиденти), якщо таке право передбачене чинним міжнародним договором України про уникнення подвійного оподаткування.
Заява про розгляд справи за процедурою взаємного узгодження подається платником податків до компетентного органу України.
Відтак, біженці, які планують залишитись у країні-прийняття на строк більше шести місяців (особливо це стосується тих країн, де строк укладення оренди житла для отримання соціальних пільг чи виплат має укладатись на строк не менше 6 місяців), варто вже розпочинати таку процедуру та визначатись зі своїм податковим статусом.
Втім, не може не згадати й про те, що з метою забезпечення однозначності або усунення розбіжностей у тлумаченні та/або застосуванні положень міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування або з метою проведення консультацій щодо уникнення подвійного оподаткування у випадках, не охоплених безпосередньо положеннями міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, процедура взаємного узгодження може бути ініційована контролюючим органом (пп. 108-1.1.5 ПКУ).
Тож, ми не виключаємо, що запросити до себе для визначення вашого резидентського статусу вас можуть і самі податківці за власною ініціативою. Щоправда, приїхати за таким запрошенням з-за кордону мало хто зможе. Але право на таку ініціативу у податківців є, тому ми чекаємо не лише на активізацію територіальних податкових органів з цього питання, а і на роз’яснення з боку ДПСУ.
***