У Верховній Раді України зареєстрований законопроект № 4548 щодо скасування акцизного податку на операції з векселями. Цей документ безперечно підтримає фондова громадськість. Введення акцизного податку на ринку цінних паперів (ЦП) наприкінці 2012 року є «спадщиною» старого уряду. Його введення було недалекоглядним і неефективним. Адже порожня скарбниця — не аргумент для необгрунтованих заходів, заручником яких стала економіка.
Акциз запровадили на операції з відчуження цінних паперів для забезпечення надходження коштів до держбюджету та удосконалення оподаткування операцій з ЦП та деривативами на фондовому ринку. Але необхідного економічного аналізу, зокрема щодо корпоративних векселів, зроблено не було.
Параліч ринку
За три квартали 2013 року держава отримала лише десяту частину від запланованого обсягу акцизного податку. Параліч обігу цих цінних паперів та різке скорочення обсягів позабіржових операцій. За даними Міністерства доходів та зборів, якщо у 2012 році обіг позабіржових операцій становив 670 мільярдів гривень, то у першому півріччі минулого року цей показник знизився до 3 мільярдів гривень (без урахування облігацій внутрішньої державної позики та інших інструментів, що не оподатковуються).
Фондовий ринок перебудувався, втративши прозорість (на досягнення якої Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку — НКЦПФР — поклала чимало зусиль), та почав використовувати для «сірих» схем замість векселів інший інструмент — інвестиційні сертифікати, обсяг яких збільшився в рази.
Збиток від введення акцизу оцінювався експертами на кінець 2013 року у 500 мільйонів гривень. І це — без врахування втрат, яких зазнала а економіка внаслідок фактичного припинення вексельних розрахунків між суб’єктами господарювання (оцінити які немає можливості через брак статистики щодо обігу векселів).
Знизилися обсяги активних операцій банків з векселями більше ніж у 1000 разів, операції РЕПО — більше ніж у 2000 разів (кредитна операція, в якій цінні папери використовуються як забезпечення), аваль зменшився в 3,5 раза (вексельна порука банку).
Загострилася проблема тотального дефіциту обігових коштів у суб’єктів господарювання на тлі браку кредитних та інвестиційних ресурсів. Іноземні аналітики відзначають, що метою зовнішніх запозичень українських емітентів стало поповнення обігових коштів. З припиненням обігу цих паперів борги підприємств, які останні п’ять років поспіль перевищують обсяги ВВП майже на третину, зросли.
Це негативно впливає на інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання. Втратила економічний сенс також і реструктуризація дебіторської заборгованості шляхом оформлення векселями, яка є інструментом підвищення її надійності та ліквідності. Крім втрат для економіки, прямо був завданий суттєвий удар по інвестиційному іміджу держави: замість лібералізації інвестиційної діяльності влада зруйнувала фондовий ринок.
Нагадаємо, що чинним законодавством векселю в Україні надані функції платіжного інструменту та боргового ордерного цінного паперу. Їх обіг відбувається у трьох сегментах фінансового ринку: грошовому — як платіжного інструменту, фінансових послуг — у банківських операціях з векселями, фондовому — як цінного паперу. Первинним є видача векселя у розрахунках чи при оформленні дебіторської заборгованості. Отже, умовно ринок векселів ділиться на первинний — розрахункові операції та вторинний — операції банків з векселями та купівля-продаж на фондовому ринку. Очевидно, що головними є розрахункові операції, і за суттю, і за обсягами.
Чому зупинилися розрахунки?
Для корпоративних векселів не існує організованого ринку. Вони є специфічним інструментом і не можуть торгуватися за правилами емісійних цінних паперів (акцій, інвестиційних сертифікатів, облігацій) будь-яких емітентів. Жодна біржа в Україні не має спеціального порядку торгів такими цінними паперами та не здійснює операцій з їхньої купівлі-продажу.
Отже, введення акцизу на операції з корпоративними векселями на фондовому ринку є дискримінаційною мірою, оскільки за відсутністю біржового ринку під податок у 1,5% від суми векселя підпадають усі операції з ними. Крім того, згідно з податковими роз’ясненнями акциз поширюється не тільки на операції купівлі-продажу цих цінних паперів на фондовому ринку, а й навіть на всі розрахункові операції з ними (а фактично — на усі операції з векселями, оскільки вони обов’язково супроводжуються вчиненням індосаментів (передавальний напис на ордерному ЦП), що посвідчує перехід прав за ним до іншої особи, які згідно з п. 213.1.7 Податкового кодексу можуть бути віднесені до операцій з відчуження векселів).
Це є абсурдним, адже в даному випадку вексель виконує функцію платіжного інструменту. Ситуація, що склалася, не сприяє розвитку цивілізованого вексельного обігу, фондового ринку та економіки країни.
Акциз на розрахункові операції з цими цінними паперами абсурдний з точки зору принципів оподаткування. По-перше, порушений один із принципів Податкового кодексу щодо рівного ставлення до інструментів. По-друге, жоден податок не стягується з кожної транзакції. ПДВ сплачується лише з доданої вартості, а податок на прибуток — з чистого доходу підприємства за винятком витрат.
Фактично в разі використання векселів у розрахунках за товар, крім оподаткування саме товару (від сировини до кінцевої продукції), оподатковується ще й розрахунок з оплати товару. Таке ставлення до стягнення акцизу з кожного індосаменту за векселями несправедливе. Згідно з чинним законодавством цей податок не може поширюватися на векселі у розрахункових операціях, оскільки вони виконують функцію платіжного інструменту згідно з ч. 9 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ст. 136.1.11 Податкового кодексу.
Крім того, на думку Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, його введення не відповідає європейському законодавству, зокрема Директиві ЄС № 2008/118/ЄС.
Дехто вважає, що векселі існують лише для зловживань. Якщо уважно проаналізувати причини, за якими цей фінансовий інструмент набув певну негативну популярність в Україні, то вони всі — у сфері регулювання вексельного обігу, а не в природі самого цього цінного паперу.
Справді, в Україні не побудовані прозорі засади обігу векселів, але з міжнародного досвіду саме він має своє окреме, визнане всім світом, правове поле з урахуванням майже всіх особливих моментів його обігу.
Це й привело до широкого використання цього цінного паперу міжнародною спільнотою як одного з найліквідніших інструментів. Тому логічним постає питання не боротьби з векселем, а розвитку його цивілізованого обігу. Показово, що з припиненням обігу цих паперів діяльність «конвертаційних центрів» й досі триває.
Цікаво, що у 2013 році з урахуванням відсутності обігу векселів зовсім інша статистика зафіксована у сфері корпоративних фінансів, а саме у венчурних фондах, які займають левову частку ринку інститутів спільного інвестування.
У той же час на фондовому ринку обертаються активи, виражені в емісійних цінних паперах фіктивних акціонерних товариств, які й стають фінансовими інструментами, що використовуються в діяльності конвертаційних центрів. То, може, не вексель є причиною існування тіньової економіки?
Ситуацію необхідно виправити і внести законодавчі зміни щодо поширення акцизного податку лише на операції з продажу векселів, а дату введення встановити після організації торгів на спеціалізованих вексельних торговельних майданчиках на біржах за окремим порядком. У разі скасування акцизу на операції з векселями позитивний ефект для економіки значно перевищить обсяг отриманого податку від загальмованого вексельного обігу.