ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відповідає на наступне питання.
Направлений у відрядження працівник не надав у місці проживання (ночівлі) наказ про відрядження, у зв’язку з чим йому нараховано туристичний збір. Чи може підприємство замість працівника сплатити туристичний збір у безготівковій формі та чи буде у такому разі закладом тимчасового розміщення виконано функцію податкового агента?
Розміщення платника туристичного збору у місцях проживання (ночівлі) здійснюється виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним збору, та рішення відповідної Ради (пп. 268.6.2 ПКУ). Отже, сплата платником туристичного збору здійснюється безпосередньо перед розміщенням у місцях проживання (ночівлі).
У податкового агента як суб’єкта ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкових зобов’язань з туристичного збору, зважаючи на норму п. 44.1 ПКУ, має бути первинний документ, який містить відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником туристичного збору.
Право підприємства сплачувати туристичний збір замість своїх працівників ПКУ не обмежується, але на момент розміщення направленого у відрядження працівника підприємства у місці проживання (ночівлі) має бути здійснено оплату туристичного збору та має бути наявний документ, що підтверджує таку сплату.
Від редакції
Все це, звісно, добре, як би не одне велике «але». Справа в тому, що у 2019 році працівники, які прибули у відрядження, не можуть бути платниками туристичного збору. І податківці про це чудово знають (ми писали про це тут).
Подібна норма існувала в ПКУ і раніше. Тому у роботодавців і в працівників часто виникало питання, а як довести, що працівник прибув у певний населений пункт саме у відрядження?
Податківці давали певні поради.
Наприклад, В індивідуальній податковій консультації ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.10.2017 р. №2170/ІПК/04-36-12-23-19 зазначається:
«Документами, що підтверджують зв’язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
Отже, якщо працівники суб’єктів господарювання, яким надаються послуги з тимчасового проживання, прибули у відрядження та мають підтверджуючі документи, то такі громадяни не є платниками збору, тому збір їм не нараховується.»
Втім, можна і ще простіше. У Листі ДПАУ від 29.04.2011 р. №12291/7/15-0717 зазначалось, що перебування особи у відрядженні підтверджується наказом або розпорядженням підприємства про направлення працівника у відрядження. Тобто, видаємо працівнику копію такого наказу (розпорядження), він надає її готелю і туристичний збір не сплачує.
А якщо все ж таки сплачує (або це робить роботодавець – напряму готелю чи за авансовим звітом працівника)?
Податківці наполягали: у разі якщо юридичною особою (роботодавцем) здійснюється відшкодування суми збору, сплаченого фізичною особою (працівником) під час відрядження у межах України за найм житлового приміщення, то сума такого відшкодування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується ПДФО на загальних підставах.
На нашу думку, такої ж самої позиції податківці дотримуватимуться і зараз.
Тобто, оскільки за ПКУ сплачувати туристичний збір ані відряджений працівник, ані його роботодавець не повинні, то якщо сплатить працівник за власний рахунок – це його зайві витрати, які роботодавець відшкодовувати не зобов'язаний. Але якщо відшкодує або сам сплатить за працівника такий збір напряму готелю, то в працівника виникне дохід, з суми якого слід буде сплатити ПДФО та ВЗ (з доходів працівника).
Тепер розберемось, який це дохід.
Якщо сплата турзбору відбувається роботодавцем напряму готелю (в бухобліку відображається за дебетом рахунку 949), то можна погодитись, що це дохід у вигляді додаткового блага. В формі №1ДФ додаткове благо відображається з ознакою доходу «126», а податки з нього нараховуються і сплачуються безпосередньо при виплаті (тобто, в день сплати готелю).
Якщо ж турзбір відшкодовується працівнику (або взагалі сплачується працівником за рахунок підзвітних коштів) за затвердженим керівником авансовим звітом , в цьому випадку ми з податківцями не згодні. На нашу думку, в такому випадку такий дохід має статус надміру витрачених коштів, а вони оподатковуються інакше. В формі №1ДФ вони відображаються з ознакою доходу «118» і при нарахуванні ПДФО до їх суми застосовується «натуральний» коефіцієнт (п. 164.5 ПКУ).
Щодо строків сплати податків з цієї суми, то вони різні.
Якщо роботодавець визнав обов'язок відшкодувати сплачений турзбір, то ПДФО та ВЗ сплачуються або у день виплати такого доходу, або (якщо дохід нараховано, але не виплачено) у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (тобто, не пізніше 30 дня місяця, наступного за місяцем, у якому дохід було нараховано). Такі правила встановлює ст. 168 ПКУ.
Якщо туристичний збір було сплачено за рахунок підзвітних коштів і керівник затвердив авансовий звіт, то ПДФО та ВЗ сплачуються у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду (див. лист Міндоходів від 22.05.2013 р. №335/10/06-4-06).
