«Вісник. Офіційно про податки»
Відповідно до п. 198.2 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше («перша подія»):
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником товарів/послуг.
При цьому для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.6 ПКУ підставою для нарахування сум податку, що включаються до податкового кредиту, для отримувача товарів/послуг є податкові накладні, отримані з ЄРПН.
Крім того, підставою для нарахування сум податку, що включаються до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, визначені у п. 201.11 ПКУ.
Зокрема, таким документом може бути рахунок, що виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, та містить загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця.
Правила, встановлені п. 198.6 ПКУ в частині терміну, протягом якого платники податку мають право включити суми ПДВ до податкового кредиту (тобто звітний податковий період, у якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати їх складання), не поширюються на інші документи, які згідно з нормами ПКУ є підставою для формування податкового кредиту.
Зважаючи на те, що за операціями з придбання товарів/послуг, які призначаються для використання в операціях, за якими податковий кредит формується за касовим методом, право на формування податкового кредиту з ПДВ у платника податку виникає на дату оплати вартості товарів/послуг, таке право на підставі рахунку за показниками приладів обліку виникає виключно у тому звітному (податковому) періоді, в якому відбулося придбання товарів/послуг, та за умови оплати вартості таких придбаних товарів/послуг у такому звітному (податковому) періоді.
Якщо у періоді виникнення права на податковий кредит суми ПДВ на підставі документів, передбачених п. 201.11 ПКУ, не були включені до складу податкового кредиту, то зазначені суми податку можуть бути включені платником до складу податкового кредиту (у тому числі у разі одночасного застосування платником як касового методу, так і загального правила формування податкового кредиту) шляхом подання за звітні періоди, в яких виникло таке право, уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ) за правилами, встановленими ст. 50 ПКУ для самостійного виправлення помилок, допущених у раніше поданій звітності.
У разі недотримання умови щодо оплати товарів/послуг, вартість яких визначається на підставі рахунку, складеного за показниками приладів обліку, у тому звітному періоді, в якому відбулося придбання таких товарів/послуг, платник податку може включити суми ПДВ, зазначені в таких рахунках, до податкового кредиту (шляхом подання уточнюючих розрахунків до відповідних звітних періодів) лише в частині, пропорційній обсягу постачання товарів/послуг, податковий кредит за якими формується за загальними правилами.
Розмір суми податку, що може бути включена до податкового кредиту, визначається в додатку 7 (Д7) до податкової декларації з ПДВ, форму якої затверджено наказом Мінфіну від 28.01.2016 р. № 21.
Ганна Чернишова, Алла Кононова,
начальник відділу розгляду звернень зПДВ Управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту методологічної танормотворчої роботи ДФСУ
