Про те, що з 7 травня почав діяти Закон № 2220 щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану, ми писали тут.
Закон №2220 передбачає введення нових правил отримання допомоги з безробіття через війну, а також розширення підстав для отримання допомоги з часткового безробіття під час війни.
Зміни до Закону про безробіття
Перші зміни внесено до Закону про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Зокрема, виключено норму, що у разі зміни застрахованою особою місця проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується лише після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання. Це відбулося через поточну ситуацію з війною, і покликано захистити інтереси переселенців.
Також нагадаємо, що надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності здійснюється відповідно до статті 27 Закону "Про зайнятість населення". А цю статтю виклали у новій редакції (про що далі).
Зі Закону про безробіття виключили норму, що одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється протягом 14 днів після дня здійснення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця.
Також придбано згадку, що одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги з безробіття, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
Це означає введення нового порядку отримання майбутніми ФОПами допомоги. Сам же порядок надання допомоги з безробіття вже визначається Кабінетом Міністрів України.
Зверніть увагу! У розділі VIII "Прикінцеві положення" з'явився новий пункт 3-3. За ним під час дії воєнного стану на Кабмін покладено:
- визначення переліку видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;
- встановлення особливостей реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;
- затвердження бюджету Фонду безробіття та прийняття інших рішень, передбачених цим Законом та Законом "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду безробіття.
Нові правила встановлення статусу безробітного
Як зараз отримати допомогу з безробіття:
- допомога призначається з першого дня надання статусу безробітного;
- виплата допомоги може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, центру зайнятості, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів.
Призначення допомоги з безробіття переселенцям та на території бойових дій
Окремо діятимуть правила призначення допомоги з безробіття внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення).
В таких випадках призначення здійснюється на підставі відомостей, наявних у:
- Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
- ЄДР;
- Державному реєстрі держсоцстрахування;
- інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України;
- Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
- податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;
До отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці сьомому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 180 календарних днів. Після надходження необхідних відомостей тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір переглядаються відповідно до законодавства.
Максимальний розмір допомоги з безробіття не може перевищувати 150 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року.
Виплата допомоги з безробіття припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів.
Зміни до Закону про зайнятість
Допомога з часткового безробіття
Розширено визначення допомоги з часткового безробіття. Так, з 7 травня така допомога має надаватися з причин (виконання робіт, надання послуг) економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину. Тобто через війну працівники, а також й ФОПи зможуть отримати допомогу з часткового безробіття.
Для цього переписали норми ст. 47 Закону про зайнятість щодо допомоги з часткового безробіття, а норми ст. 47-1 виключили. Нагадаємо, що за нею були встановлені правила надання допомоги на час карантину. Але це не означає, що допомоги в разі встановлення або подовження існуючого карантину не буде.
З 7 травня допомога з часткового безробіття - це вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників та фізичних осіб - підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв’язку зі зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, а також встановлення карантину!
Допомога по частковому безробіттю не надається держслужбовцям, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету.
Допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центру зайнятості, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Але така допомога не надається, якщо:
- зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;
- працівник відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу у роботодавця з повним робочим днем (тижнем) або працює у роботодавця за сумісництвом, або проходить альтернативну (невійськову) службу;
- протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), у роботодавця, фізичної особи - підприємця наявна заборгованість з виплати заробітної плати та/або зі сплати ЄСВ, та/або зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
- роботодавець, фізична особа - підприємець перебуває у процесі припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності, визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство, перебуває у процесі санації.
Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, за яких (які) протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), сплачено (сплатили) ЄСВ.
При цьому, якщо протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям не сплачувати ЄСВ, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду.
Тож, щодо тих ФОПів та роботодавців, яким тимчасово на час війни надано право не платити ЄСВ, для призначення допомоги по частковому безробіттю будуть використовуватися дані за попередні 6 місяців до березня 2022 р.
Звісно, у Законі є норми, коли цю допомогу потрібно буде повернути.
Щодо роботодавців це відбувається у разі порушення гарантій зайнятості працівників, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю. До таких випадків належить розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38, пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, протягом шести місяців з дня закінчення виплати допомоги (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги).
У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, яка отримувала допомогу по частковому безробіттю, протягом шести місяців з дня закінчення виплати допомоги (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги) кошти такої допомоги також повертаються отримувачем у повному обсязі до Фонду безробіття.
Проте на практиці застосування всіх цих норм почнеться після затвердження Урядом змін до відповідного порядку.
Допомога для стимулювання ФОПів
А тепер зупинимося на новій редакції ст. 27 Закону про зайнятість, яку ми вже згадували вище!
З 7 травня для стимулювання самозайнятості населення, підприємницької ініціативи центр зайнятості має забезпечувати надання безоплатних індивідуальних і групових консультацій з питань організації та провадження підприємницької діяльності зі залученням на громадських засадах працівників органів державної влади.
Центр зайнятості через свої територіальні органи сприяє безробітним у реалізації права на організацію підприємницької діяльності шляхом:
- надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності;
- супроводження та консультування протягом двох років з дня державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця осіб, які отримали одноразову фінансову допомогу для організації підприємницької діяльності.
Порядок надання одноразової фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності та її повернення, а також граничний розмір такої допомоги знову ж затверджуються Урядом.
Нові підстави втрати статусу безробітного
Згадку про карантин також прибрано з ч. 7 ст. 45 Закону про зайнятість. Ця норма говорила про втрату статусу безробітного через невідвідування Центру зайнятості без поважних причин протягом 30 р.д.
Але це не означає, що карантин зовсім виключили з норм. Ці підстави об’єднали в нових нормах. За новим п. 7-1 ст. 45 непідтвердження без поважних причин будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, наміру перебування у статусі зареєстрованого безробітного протягом 30 робочих днів з дня, наступного за днем останнього підтвердження (відвідування) (під час дії надзвичайного або воєнного стану, карантину, у разі виникнення надзвичайної ситуації).
Припинення переселенцем трудових відносин з попереднім роботодавцем
Згідно зі Законом №2220 внутрішньо переміщена особа, яка не мала можливості припинити трудовий договір (інший вид зайнятості) відповідно до пункту 1 статті 36, статей 38, 39 КЗпП у зв’язку з неможливістю продовження роботи за таким трудовим договором (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю і соціальних послуг має право припинити такий трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору.
Тобто переселенці тепер можуть звільнитися за допомогою Центру зайнятості за місцезнаходженням.
Датою припинення трудового договору є день, наступний за днем подання заяви до Центру зайнятості.
Центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи у день припинення трудового договору повідомляє про це:
- роботодавця (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними);
- територіальний орган Пенсійного фонду України;
- територіальний орган Державної податкової служби.
Нові критерії пошуку роботи для безробітного на час війни
Тепер належною для безробітного та особи, яка шукає роботу, вважається робота, яка:
1) відповідає його (її) освіті, професії/професіям (спеціальності/спеціальностям), кваліфікації, а також набутому особою за період своєї трудової діяльності досвіду роботи, - протягом 30 календарних днів з дня надання статусу зареєстрованого безробітного;
не потребує кваліфікації (спеціальності), професійної підготовки, або робота, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, - для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 30 календарних днів, та для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу;
2) відповідає рівню заробітної плати залежно від тривалості безробіття. При підборі належної роботи враховується заробітна плата у розмірі:
- не нижче розміру заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) за останнім місцем роботи (служби) - для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного протягом 30 календарних днів з дня надання такого статусу;
- не нижче розміру мінімальної заробітної плати для роботи на умовах повного робочого часу (дня) для осіб, які:
- перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 30 календарних днів;
- здійснюють пошук роботи вперше;
- підбір належної роботи здійснюється за місцем звернення особи до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та не обмежується межами адміністративно-територіальної одиниці, в якій особа зареєстрована як безробітний чи звернулася для пошуку роботи; без згоди особи їй не може пропонуватися робота, яка потребує зміни місця проживання або місця перебування.
Нові правила отримання дозволу для роботи іноземців
Законом №2220 прописано, що видача та продовження дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства здійснюються за рішенням територіального органу центру зайнятості за заявою роботодавця, поданою будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, разом з документами, визначеними цим Законом.
Але видача та продовження дії дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь (за необхідності - громадян інших держав) здійснюються за погодженням із регіональними органами Служби безпеки України; строки, визначені частиною першою статті 42-6 цього Закону, продовжуються до отримання погодження або відмови у такому погодженні.
Тепер територіальний орган центру зайнятості відмовляє у видачі або продовженні дозволу на застосування праці громадян Російської Федерації, Республіки Білорусь (за необхідності - громадян інших держав) у разі відмови регіональних органів Служби безпеки України у погодженні видачі або продовження такого дозволу.