«З моєї точки зору, вона (інфляція) грудень до грудня не перевищить 4-5%», – сказав він журналістам, одночасно припустивши, що за два останні місяці цього року ціни таки зростуть. «Можливо зараз в листопаді-грудні якесь зростання інфляції». При цьому він зазначив, що, на його думку, зростання інфляції не допоможе, а тому і «не потрібне економіці».
Нагадаємо, що уряд прогнозував в 2012 році прискорення інфляції до 7,9% і поки не переглянув цього прогнозу. За даними за десять місяців цього року, практично стоять на місці і ціни вітчизняних виробників. Вони виросли всього на 1,8%. Не переглядався поки що і такий бюджетоформуючий показник, як зростання валового внутрішнього продукту. Порошенко з упевненістю стверджує, що він буде нижчим від передбачених у бюджеті 3,9%.
Експерти називають більш точну цифру. На думку головного економіста Dragon Capital Олени Білан, ВВП України за підсумками 2012 р. сповільниться до 0%: «Ми очікуємо, що зростання реального ВВП залишиться від’ємним і в четвертому кварталі 2012 року з огляду на, як і раніше, слабкий зовнішній попит і подальші негативні наслідки зниження врожаю». Експерт прогнозує, що на тлі очікуваного уповільнення внутрішнього попиту в 2013 році зростання українського ВВП може підтримати тільки відновлення і нарощування експорту. Рейтингове агентство Fitch ставить в 2012 році для України планку 0,5% зростання ВВП. У Європейського банку реконструкції та розвитку прогноз трохи оптимістичніший – 1%, хоча ще в травні банк пророкував Україні 2,5%. Але Порошенко звик звіряти годинник з Міжнародним валютним фондом, який у 2013 році бачить українську економіку підрослою на 3,5%. Вчора голова МЕРТ повторив цей прогноз.
Показники наступного року, швидше за все, цікавлять нинішній наш уряд в основному в плані побудови реального бюджету, оскільки всі бачать, що валютної виручки в країну надходить все менше. Міністрам потрібно ще сьогодні показати і довести суспільству, що бюджет-2013 не може бути, як в 2012 році, соціально орієнтованим. Як видається, саме цей напрямок характерний для останнього виступу прем’єр-міністра Миколи Азарова на засіданні Кабміну.
«Поглиблення боргової кризи в низці європейських країн, тривала політична нестабільність в країнах Близького Сходу, уповільнення економічного зростання в країнах Південно-Східної Азії, – зазначав прем’єр, – суттєво зменшили попит на український метал. При цьому ціни на окремі види металопродукції вже близькі до собівартості їх виробництва. Тільки за жовтень ціни на арматуру, катанку, прокат і заготівлю впали на 11-15%». Прем’єр також поскаржився, що Україна в цьому році змушена витрачати вдвічі більше коштів на купівлю газу, ніж в 2009-му – не 520 мільйонів дол, а близько мільярда доларів. «Таким чином, – підбив підсумок прем’єр, – ми опинилися в жорстких лещатах: несприятлива кон’юнктура на український експорт скорочує доходи країни, а несправедливо висока ціна на газ і стабільно високі ціни на нафту збільшують витрати». Чи знає Азаров, що робити? Схоже, в цих умовах уряд сильно розгубився.
Вчора уряд України затвердив план заходів щодо виконання програми розвитку внутрішнього виробництва. Він, за словами Порошенка, передбачає низку кроків, які сьогодні повинні забезпечити захист національного товаровиробника. Знову стара пісня на новий лад? Але заради справедливості не можна не відзначити і такий розумний захід, як розробка і схвалення Кабміном проекту Конвенції між урядом України і урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від податків. Документ, як вважають в уряді, спрямований на ліквідацію одного з найбільших каналів офшорного витоку капіталів з України. Цікаво: досі в уряді про це не знали? Як то кажуть, краще пізно, ніж ніколи?
Коментуючи потенціал цього документа, директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин сказав «Дню»: «На жаль, поки ще рано говорити про ефект від цього документа. Ми вже знаємо багато законопроектів, які під час обговорення і схвалення в парламенті були змінені з точністю до навпаки. Я підозрюю, що уряд ще не вийшов з виборчої кампанії і продовжує строчити різного роду популістські документи, сипати обіцянками, які нічим не закінчаться, але мають свідчити про інституційні зміни в Україні. Так що при всіх позитивних можливостях і очікуваннях поки ще рано говорити про якусь результативність. Якби такий документ був остаточно схвалений в сьогоднішньому його вигляді, то це було б добре. Тому що Кіпр – сьогодні основний наш інвестор (всі знають, чиї і які гроші до нас приходять), і українські фінансові потоки так чи інакше проходять через цей острів, а кіпрські акціонери тримають пакети акцій багатьох українських компаній. І така конвенція могла б сприяти тому, що ситуація в економіці проясниться і навіть, можливо, дещо покращиться. Можна було б отримати деякі додаткові надходження до бюджету. Але я не переконаний, що сьогодні про це можна говорити в повній мірі… »
Віталій Княжанський
