Відповідно до п. четвертого статті 2 Закону України «Про кооперацію» (далі — Закон) обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їхньої господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Згідно з частиною першою статті 7 Закону кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.
Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди (частина перша статті 20 Закону).
Частиною третьою статті 19 Закону визначено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Згідно з частиною першою статті 82 Земельного кодексу України визначено, що юрособи (засновані громадянами України або юрособами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до пп. 2.3 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. №325 «Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою» у рядку «на підставі» зазначаються назва, дата і номер документа, який є підставою набуття права на земельну ділянку; найменування органу, яким прийнято цей документ (рішення органу місцевого самоврядування або виконавчої влади, суду, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину, рішення про внесення земельної ділянки до статутного фонду,інші цивільно-правові угоди).
Враховуючи викладене підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, є нотаріально засвідчене рішення (згода) власника земельної ділянки про її внесення до статутного фонду кооперативу, яке і зазначається у державному акті на право приватної власності на земельну ділянку у графі «підстава набуття».