Головна Усі новини Оподаткування Загальні положення

Податкові свободи: куди підуть податки українців

В Україні одночасно проходять дві найважливіші реформи: децентралізація та перегляд податкової системи. Чи дадуть громадянам право обирати, на що витратити сплачені ними збори?

Досвід держав Європейської співдружності, на яку рівняється наша країна, говорить про можливість вибору напрямку, куди піде частина податків і зборів громадянина. Журналісти дізналися, чи можуть отримати таке ж право вільної сплати частини податків українці – і з якими проблемами при цьому ризикують зіткнутися.

Європейська концепція свободи в сплаті частини податків говорить про можливість вибрати, на які цілі будуть спрямовані гроші платників податків. Така практика діє для деяких податків і зборів у Швейцарії, Австрії, Польщі та інших країнах і стосується символічної частини: як правило, до 1% від суми податку. Мова про те, що людина сама визначає, на що буде витрачена частина її прибуткового податку – на освіту, охорону здоров’я або розв’язання соціальних проблем.

Припустимо, в Польщі платники за результатами річного декларування можуть перерахувати 1% податку на користь однієї з «організацій суспільної користі». До визначеного державою переліку таких організацій входять благодійні структури, фонди соціальної допомоги, фонди підтримки демократії тощо. Згідно з даними Гельсінського фонду з прав людини, частина коштів при цьому потрапляє в місцеві організації, які розв’язують цілу низку соціальних проблем: від догляду за людьми похилого віку до соціальної реабілітації та працевлаштування жертв домашнього насильства, колишніх алкоголіків і наркоманів. Це поліпшує загальний соціальний рівень у державі, формує нові робочі місця.

«Платник, фактично, може сам вирішити, на які потреби має піти частина сплачуваного ним податку. Податки ж можуть бути використані поза рамками бюджетного перерозподілу держави. Досвід Польщі також показує, що існує налагоджена схема контролю за використанням цими організаціями отриманих таким чином коштів», – розповідає керуючий партнер АО «Вдовічен і партнери» Олег Вдовічен.

«Така свобода сплати податку дає суспільству і людині впевненість, що вона може прийти і подивитися, де і що стало краще. Чи засклили вікна в школі? Чи відремонтували в лікарні сходи? У США разом з підвищенням податку один музей стає безкоштовним, щоб показати ефективність роботи системи. Конфесія в Швейцарії розпоряджається тим, куди сплачується церковний збір», – перераховує голова Спілки податкових консультантів Леонід Рубаненко.

На думку деяких експертів, свобода вибору в сплаті 1% податків – не більш ніж рекламний хід. «Ми просто до цього рекламного ходу ще не дозріли. А суми, які виходять від 1% податків, перераховуються за досить широкими напрямками – наприклад, лише охорона здоров’я або лише освіта. У такому вигляді ця ідея виходить точно рекламним ходом, оскільки гроші витратять на те, на що вони і так будуть витрачені – за рішенням уряду», – пояснює експерт Forbes на правах анонімності.

Тим часом в Україні пропонували зробити можливим територіальний вибір мети оподаткування. «У минулому році в обговореннях законопроекту 3357 (про податкову лібералізацію. – Ред.) ми говорили про те, що вже підходимо до оподаткування сімейного доходу і що людина повинна сплачувати податок на доходи по території проживання. Щоб, скажімо, працюючи в Києві, людина могла частину своїх податків перераховувати в регіональний сектор або село, бо в цьому селі живуть її батьки або її діти. Київ не має права забирати собі весь податок на прибуток такої людини. Це б сприяло тому, щоб зарплату платили офіційно: люди були б упевнені, що частина податків йде на утримання інфраструктури тих місць, де вони проживають», – вважає народний депутат, голова комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.

 

Податкова свідомість

Що може дати українському суспільству сама ідея про можливість вибору, на що витрачати податки? Ніна Южаніна вважає, що така практика дасть суспільству відповідальність всіх сторін, пов’язаних з оподаткуванням.

«Якщо платник податків буде впевнений, що частина податків йде на утримання саме тієї інфраструктури, яку він або громада хочуть утримувати, у нього з’явиться ентузіазм і бажання платити. Держава ж, у свою чергу, повинна буде звітувати щодо отримуваних податків і спрямовування їх у місця, зазначені платниками податків. Це початок взаємної довіри і взаємної відповідальності», – каже Ніна Южаніна.

«Я – за будь-які зміни, котрі підвищать рівень добровільності при сплаті податків. Але сумніваюся, що поки така дискусія для України релевантна», – зазначає начальник податково-юридичної практики EY Володимир Котенко.

І хоча поки що в жодному із законопроектів право на свободу вибору напрямку витрачання податків не передбачено, є і добрі новини. Через нерозторопність парламенту, швидше за все, внесення змін до податкових законів буде відкладено на 2017 рік. Адже, згідно з податковим та бюджетним кодексами, зміни щодо податкової реформи мали ухвалити до початку липня – щоб вони набули чинності в 2016 році.

Таким чином, у законотворців ще є можливість внести відповідні правки до податкових законів у рамках податкової реформи.

 

З якими труднощами може зіткнутися суспільство під час реалізації такої практики?

Перш за все – з поганим і непрозорим адмініструванням. «Обговорювати потрібно ефективність витрачання бюджетних коштів і контролю. Тому що гроші витрачаються з тих же місць, куди пропонують платити їх і за новою системою. По суті, завдання поставлено як право вибору місця, з якого податки вкрадуть», – упевнений один зі співрозмовників Forbes.

«Варіантом розподілу податкових надходжень можуть розглядатися цільові соціальні (інфраструктурні) програми, головним пріоритетом яких буде їх яскраво виражена спрямованість і повна відкритість, – наголошує Вдовічен. – Інших варіантів, ураховуючи наявне «кумівство» і всеосяжну корупцію, поки немає. В іншому випадку громадські та інші організації, що курирують питання розподілу коштів, просто перетворяться на чиїсь «кишені».

«В Україні проблема вільної сплати податку впирається в проблему адміністрування. Тому що одне питання, якщо я вирішу платити податок на користь школи, яка фінансується з місцевого бюджету. Інше питання – якщо я вирішу платити на користь театру, який фінансується з державного бюджету. Тут точно виникне плутанина з адмініструванням», – прогнозує Леонід Рубаненко.

За його словами, ідея може бути піддана критиці з боку борців з оптимізацією. «В Україні поки що ми не готові говорити про таку свободу. Тому що відразу люди закричать, що ми намагаємося таким чином заплатити самі собі та оптимізувати», – попереджає Рубаненко.

Тим часом, позитивних аспектів у запровадженні права вибору, куди ж піде частина податків, набагато більше. У тому числі стосовно процесів децентралізації та самоврядування, які запущено в Україні.

Джерело
Forbes.ua
Рубрика:
Оподаткування / Загальні положення
Теги:
ПКУ , Суспільство , ДФСУ

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Коментарі: 0

Новини по темі

Консультації по темі

Хочете отримувати

найважливіші новини від «Дебету-Кредиту»?